|
28.01.2016
Моторошнувато...
Але який сенс? От, напр., є вищі істоти (люди) і нижчі (собаки, коти(?:)). Чи ж багато людей знущається над тими "домашніми улюбленцями"? Такі випадки поодинокі і властиві хіба що дітям або хворим (на голову) дорослим. Здебільшо тварини живуть добре (краще аніж на волі; та й більшість одомашнених може піти коли схоче); і навіть неабияк нахабніють (і будять людей зранку).
Що ж то за прибульці такі, яких хлібом не годуй, а дай познущатись над іншими живими істотами? Де такі беруться? Нащо?
Як будь-яке суспільство зможе жити, та ще й довго, захоплючись садизмом? І не зруйнуватись?
Вбивати (в минулі століття), красти (завжди, зокрема й нині, напр., працю) – то можна зрозуміти (== боротьба за більшу площу під Сонцем). Але бути залежним від щоденної порції чужих страждань – то не лише нездорово, але й надто складно, а отже значно обмежує здатність до виживання у такого садистського виду.
|
