Аргонавти Всесвіту
сайт україномовної фантастики
[Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 3 з 5«12345»
Форум » Україномовний форум фантастики » Книгоопис / Бібліографія » Фантастика 2 половини ХХ ст. (1950-2000) (Видання і публікації фантастики "космічної ери")
Фантастика 2 половини ХХ ст. (1950-2000)
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:26 | Повідомлення # 31
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
увагу приділив цій справі Олесь Бердник у романі Шляхи титанів,
що вийшов у 1959 році. У розділі "Царство Залізного Диктатора" він
знайомить читача з роботами, котрі зовсім несхожі на людей. Це
"грибоподібні машини з рядами щупальців".7 До них були
умонтовані "квантові гравітаційні” системи двиготіння, що давали
їм можливість рухатися або ж висіти в повітрі та бездоганно викону­
вати будь-яке завдання. На плянеті було багато тисяч таких машин,
і вони виконували автоматично усі роботи: "Автомати добували в
підземеллях руду, перетоплювали її, обробляли і виготовлювали
деталі; автомати конструювали нові зразки смертоносної зброї,
призначеної для знищення живого світу; автомати керували
гігантськими енергетичними станціями. Без кінця автомати,
автомати, автомати!"8 Одначе ці автомати не мали власного
"електронного розуму”. Усі вони були під повним контролем іншої
машини, котра виконувала усі функції мислення. Цю машину
названо "Залізним Диктатором", але вона також не діяла самос­
тійно, лише виконувала "чітко й безпомилково" усі накази людини,
колишнього вченого, який став абсолютним володарем плянети, бо
він нелегальним способом здобув контроль над машиною
мислення.
Хоч це технологічне царство вченого знаходиться на далекій
плянеті в іншій галактиці, космонавти землі відразу зрозуміли, що
це "страшна помилка", оскільки "машина — Залізний Диктатор —
одержала від вчених-маніяків і цього бридкого «господаря» такі
жахливі завдатки, які тепер гіпертрофувались до безконечності.
Страшний не той напівживий маніяк, страшна сама машина. Адже
вона автоматично керує мільйонними арміями механічних
потвор..."9
Під час перебування на цій плянеті космонавти бачили чимало
доказів шкідливих наслідків роботозації, котра основана на центра­
лізованій системі електронного мислення, що має абсолютний
контроль над "безліччю універсальних машин”. При таких обста­
винах потрібно лише одного вченого-маніяка, щоб продукувалися
великі "армії страшних бойових машин”, котрі винищували б усе
життя на інших плянетах і сонячних системах, і щоб "ці армії
супроводила залізна, непохитна воля Диктатора".10
Устами героїв твору Бердник попереджує читачів, що "Це
страшна помилка, вона може бути повторена і в іншому світі... І в
нас..."11 Коментарями діючих осіб автор раз-у-раз висловлює
пересторогу про лихо, що може статися з надмірного розвитку
роботики. Поперше, якщо роботи позбавлені власної системи думан­
ня, вони можуть дуже легко стати "механічними потворами",
смертельною загрозою для всіх біологічних істот. А подруге,
несуттєво передавати машинам усі функції мислення, бо
"найбільша радість для Людини — це мислення, здібність мріяти і
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:34 | Повідомлення # 32
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
здійснювати свої мрії".12 Наслідки помилкового й невірного програ­
мування роботів розглядали кілька українських письменників
упродовж 1960-их років. Декотрі зображували цю можливість в
гумористичному тоні.
В оповіданні "Формула прекрасного" Юрій Лоцманенко описує,
як один радянський учений прагнув, щоб його механічний робот
був зовсім безпечним для людей. Тому він подбав, щоб ще до
"народження" робота в його "кібернетичний мозок було вкладено
безумовний рефлекс шани і поваги до людини та багато інших
обмежень-заповідей".13 Проте одного дня цей робот утік з лябора-
торії, почав блукати по місті, лякаючи на смерть багатьох
радянських громадян. Людей він не чіпав, але всі машини, апарати
й механічні споруди робот або розкладав на частини, або "розрізав
металеві чи пластикові деталі.., коли вони були складної будови або
покриті металевим кожухом".14 За одну добу цей робот наніс у
місті немало шкоди, а ще більше викликав паніки серед населення.
Під час розшуків ученому, котрий збудував робота-утікача,
вдалося з'ясувати, чому саме Кіб (так звали цього робота) став
шкідником. "Дивна схильність до руйнування пояснювалася просто:
Кіб прагнув самовдосконалення. Мала дитина теж ламає іграшку з
єдиною метою — подивитися, що у неї «всередині». Заподіяти
шкоди безпосередньо людині робот не міг. Але, задовольняючи
невтомну жагу пізнання невідомого,... Кіб завдавав великого
клопоту..."15 Зрозумівши це, вчений збагнув також, як саме треба
змінити програму робота. До його механічного розуму конечно
додати ще одну заповідь такої "логічної побудови: доцільне—ко­
рисне— корисне— прекрасне".16 Коли нарешті міліція знайшла
"мертвого" робота (його батерія була зовсім розряджена), учений
запевнив міліцію, що у майбутньому шкідництво робота ніколи не
повториться, бо "відтепер в його молекулярній пам'яті буде
закарбовано ще одну програму: недоцільно руйнувати доцільне —
формулу прекрасного".17
Значно складніша справа щодо програмування роботів
зображена у романі Віктора Безорудька Нейтрино залишається в
серці. На Землі люди одержали першу вістку й доказ про існування
інших істот у космосі поза нашою сонячною системою. Земляни
зраділи, що вони не єдиний осередок розумного життя у всесвіті
і почали готувати першу експедицію до цих космічних сусідів.
Одначе люди відразу усвідомили найголовнішу проблему косміч­
ного контакту: такий політ до іншого центру розумних істот буде
тривати багато тисяч років. З огляду на це, сучасним жителям
Землі неможливо буде з'ясувати про свій стан буття, якщо люди
вирушать на зорельоті у мандрівку, що триватиме кілька тисяч
років. Логічний вихід з цього становища — надіслати роботів у цю
космічну подорож. Незабаром устійнили, що недоцільно виряджати
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:36 | Повідомлення # 33
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
в цю експедицію механічних роботів, бо вони не зможуть передати
чужим розумним істотам усю суть людського життя. Значну
перевагу мав проект послати біологічних роботів як гідних
представників людства. Але така розв'язка справи привела вчених
до іншої скрутної проблеми, а саме: як запрограмувати роботів так,
щоб вони були дійсними представниками людського буття на
Землі.
Кінець-кінцем було вирішено взяти до цієї експедиції не
одного, а двох "людино-роботів", чоловічого й жіночого роду. Вкрай
складне й відповідальне завдання "виховувати роботів"18 припало
на українських радянських учених, які мали побороти різнорідні
проблеми. Про надзвичайну відповідальність, переживання й
турботи щодо приготування учасників експедиції найкраще
свідчить коментар одного з програмістів цих роботів.
Минувшої ночі я майже не спав. Я думав. Чи, може, мені все те
приснилося? Мине якось час, і я полечу на невідому планету Ікс. Власне,
коли говорити точніше, не я полечу — полетить мій образ в особі робота.
Моя свідомість, мій характер, моя душа. Душа? А що це таке душа? Мені
не хотілося зараз шукати відповідь на таке запитання. Та, мабуть, і знайти
її нелегко. Але душа є коли про неї так часто говорять. Щось таке подібне
до душі, мабуть, е.19
І конструктор, і програмісти усвідомлювали, що роботам конче
треба передати не лише знання, але й почуття і людські цінності
життя, щоб роботи були гідними представниками людства. Для
полегшення завдань програмістів було вирішено, що чоловік буде
виховувати робота чоловічої статі, а жінка — робота жіночої статі.
Програмування "людино-роботів”, котрих назвали Іваном і Марією,
завершилося успіхом: роботи-космонавти вирушили у космічну
мандрівку, що мала б тривати багато тисяч років.
Зовсім несподівано космонавти-роботи повернулися на Землю.
Вкрай здивувалися і коструктор і програмісти, коли робот Іван
пояснив їх вчинок ось я к : М и не могли там жити. Ми не могли
жити без Інки та Вадима (програмістів роботів). Вони прищепили
нам найкращі почуття, заради яких люди живуть на Землі. Ми
полюбили. Ми не могли там довіку страждати. Ось чому ми
повернулися. І тепер ніколи не залишимо Землю”.20 Виявилося, що
робот Марія покохала програміста Вадима, а робот Іван покохав
програмістку Інку. Зрештою, це було не дивно, оскільки самі
програмісти також кохали одне одного.
Цілком інакше трактував Олесь Бердник зміну програми
робота в романі Зоряний корсар. У цьому творі автор знайомить
читача з новим типом робота, з так званим УР-ом, Універсальним
Роботом, котрий мав "майже невичерпний резерв для запам'яту-
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:42 | Повідомлення # 34
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
вання і самопрограмування”.21 Завдяки цьому УР витримав не
одну радикальну зміну в програмі. Таким чином, коли виникала
потреба, УР міг виконувати обов'язки загального дорадника на
космічному кораблі, няньчити немовлят, що стали круглими
сиротами у космосі, бути виховником й учителем дітей,
дослідником космосу, а наприкінці — пізнати навіть суть кохання.
Щоб здійснити усе це, УР мав сягнути поза межі самопрограмуван­
ня і перейти декілька перебудов свого корпусу.
Коли УР був помічником капітана на космічному крейсері, він
мав форму "голубого ящика з двома руками-маніпуляторами” і був
примонтований біля пульту управління. Під час польоту до іншої
галактики раптово вмирає від несподіваної радіяції уся команда
космічного крейсера. Тоді, в останні хвилини життя, мати
новонароджених близнят дає роботові наказ доглядати й вихову­
вати її дітей. Щоб здійснити цей наказ, УР мусить самотужки
перебудувати свій корпус, примонтувати його до прибиральної
машини, "з'єднати себе з ногами-коліщатами".
За якийсь час "УР повністю оволодів обов'язками няньки. Він
годував дітей, купав їх і навіть прав пелюшки. Всю цю премудрість
він вичитав у бібліотеці”. УР годував хлопців у "точно визначений
час, але ніяк не м іг привчити їх виділяти спрацьовані шлаки в
певному ритмі й у суворо визначеному місці". Незабаром робот
з'ясував ще більшу проблему. При догляді дітей він завважив, що
хлопці намагалися бавитися з ним, але "відчувши дотик його
металевих кінцівок, репетували й сахалися від нього”.22 На підставі
цього спостереження і порівняння свого корпусу, що був схожий на
"поштовий ящик на колесах", з людським тілом, УР прийшов до
висновку, що заради "маленьких людей” йому треба змінити свою
зовнішню форму. Після численних дослідів він зупинився "на формі
універсального робота-антропоїда, якого колись використовували
для... всього, що колись робила сама людина”.23 Завдання
збудувати самотужки тіло робота-антропоїда було колосальною
проблемою навіть для універсального робота. А ще більшим був
риск для робота, що він може "померти", тобто втратити пам'ять і
свідомість при зміні свого тіла. Одначе після довгих міркувань,
моделювань і будувань нового тіла на зразок померлого капітана
космічного корабля, який, до речі, був батьком близнят, з
допомогою робота-помічника УР почав готуватися "до нового
народження”. Ця операція, чи пак трансплянтація УР-а у нове тіло,
була цілком успішною. Роботові подобалося нове тіло, "йому було
приємно, що зовсім він нічим не відрізнявся від людини. Кілька
днів він ходив до дітей без ніякого покриття, а потім вирішив, ЩО
зміну треба довершити повністю. У каюті капітана УР знайшов
сорочку, штани і черевики: все це прийшлося до нього”.24
Завдяки новому тілу, котре мало не тільки вигляд, але темпе­
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:46 | Повідомлення # 35
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
ратуру і ніжність людського корпусу, УР-ові вдалося виховати дітей,
витренувати їх на вдалих космонавтів. Одначе роботові судилося
знову міняти своє тіло. Потреба ця виникла після того, як УР
побував на плянеті Аода, де в нього закохалася одна з тубілок. Це
призвело робота до відчаю. УР знав, то йому ніяк не можна відчу­
вати суть емоцій любови, навіть у формі "робота-антропоїда”. Цю
проблему добре зрозуміли близнята, вихованці УР-а. Хлопці збагну­
ли, то для робота треба створити "штучне біотіло людини”. І вони
здійснили це, коли їх космічний корабель повернувся на Землю.
Пам'ять і свідомість УР-а були перемішені у штучно зроблене
біологічне людське тіло, і відтоді він почав свою нову стадію існуван­
ня. За словами автора, "Він був схожий на того, попереднього, але
яка разюча відмінність! УР знав: він узяв на себе не лише радість, а
й нові муки. Але тепер ті муки матимуть плід, живий плід.
Попереднє буття робота такого плоду не могло мати...''25 Та
Бердник не подає у романі дальших відомостей про любовні
стосунки робота ні про "живий плід”, що він залишив на Землі.
Протягом минулих кількох десятиліть немало українських
радянських письменників зображали різні механічні і біологічні
роботи. Але ніхто серед українських фантастів не трактував роботів
так часто, як Олександер Тесленко. В його творах роботи —
переважно біокібери, тобто, біологічні істоти, що схожі на людей, але
мають електронно-кібернетичний розум. Одначе Тесленко не
приділяє багато уваги еволюції або удосконаленню конструкції
роботів. Найчастіше він розглядає ролі, що їх відіграють роботи у
даному суспільстві, або оцінює наслідки, що постають від розвитку
роботизації. Типовий приклад цієї творчої тенденції — оповідання
"Дозвольте народитися", яке послужило для заголовку першої
книжки автора.
У згаданому творі Тесленко представляє суспільство, в якому
виробляють роботів шляхом масової продукції. Головна нитка
сюжету — "народження" біокіберів. Це не стається по закінченні
монтування роботів "на конвейєрній лінії”, а після поважної
перевірки функцій, призначення на роботу й видачі "технічного
пашпорту".26 Хоч сам процес триває недовго, для біокібера нелегко
появитися на світ. Декотрим доводилося чекати на своє народжен­
ня днів сім, а іншим — понад десять років. Ці обставини виникли
тому, що на комбінаті виробляли більше роботів, ніж їх було потрібно
у суспільстві. В наслідок цього постало своєрідне безробіття роботів.
У деяких роботів не вистачає терпіння чекати на вільне місце, і
тому вони охоче беруть роботи, що не відповідають їх професійній
кваліфікації. З цієї причини біокібер Русуля благає, щоб їй
"дозволили народитися", стати "хатньою робітницею і нянею", хоч
вона була створена для виконання складних обов'язків "медичного
працівника".
33
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 19:59 | Повідомлення # 36
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
В цьому оповіданні згадуються й інші безробітні біокібери:
викладач фізики, консультант з мистецтва, консультант з науки та
біокібер широкого призначення. Але це треба вважати винятком, бо
в інших творах Тесленка усі роботи мають посади й виконують
завдання, для котрих вони були призначені. Біокібери виконують
багато функцій, які раніше люди не доручали роботам. Наприклад,
в оповіданні "Посмішка кібера"27 робот бездоганно виконує
обов'язки помічника письменника. Він прекрасно розуміє творчий
задум автора, надзвичайно швидко друкує на машинці і вислов­
лює усе в такому прекрасному стилі, шо це дивує навіть автора
роману. Крім того, як консультант письменника, біокібер дуже
тактовно й лагідно створює нагоду для автора не лише побачити
білі плями у своїй творчості, але й усвідомити промахи у житті та
відчути сором із-за цього.
Ще більш відповідальну ролю виконує біокібер Вазар у повісті
"Корида".28 Він був керівником космічної бази Корида, діяв цілком
самостійно і був відповідальним за кожне рішення й подію на цій
базі. Головним завданням Вазара було створення дійсних і
симульованих криз під час космічної подорожі, щоб таким чином
перевірити, хто з кандидатів матиме право продовжувати навчан­
ня в Академії і стати космодослідником. Вазар мав право не лише
керувати механічними роботами, не лише мучити кандидатів
голодом, холодом, фізичною й психічною небезпекою, але й
зрезиґнувати зі своєї посади, коли забажав цього.
При зображенні роботів Тесленко не раз порушує питання про
засадничу різницю між механічними і біологічними роботами та
людьми. Часом самі роботи або ставлять таке питання, або ж
дають на нього відповідь. У "Кориді", наприклад, робот нагадує
людям, що при дослідах космосу "ми, механічні роботи, без вас не
зробимо нічого. Нас не рухає цікавість — що ж там далі? І скажу
відверто, біокібери багато в чому ближчі до нас, механічних роботів,
ніж до людей. Хоч самі біокібери цього не хочуть визнавати.., але я
певен, що якби суспільство складалося тільки з роботів та біокіберів,
воно було б настільки ідеальним, що взагалі не змогло б розви­
ватися".29 У наведеній цитаті вірно окреслено загальну характерис­
тику роботів та біокіберів у творах Тесленка. Але автор наводить
також певні винятки, відхилення від їх стандартних функцій.
Яскравий приклад такої можливости подає Тесленко у повісті
Дьондюраг.
Головний герой твору — біокібер, що "почав думати понад
програму". Свої особливі прикмети й походження він з'ясовує так:
"Я — Дьондюраг. Унікальний витвір за No. 139428 Інканського
комбінату біокібернетики. Політразонна квазіархітектоніка мого
центрального аналізатора і будова нейроглії дуже близькі до
структур людського мозку. Я — експериментальна модель".30 З
34
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 20:01 | Повідомлення # 37
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
самого початку Дьондюраг став виконувати незвичайні завдання.
Він почав свою активність у "ролі наукового консультанта" у
"Ніколіана Бера, голови Інканського дослідного центру довголіття".
Наукові гіпотези і досліди Бера щодо продовження людського
життя були вкрай радикальні й ексцентричні. Дьондюраг виконував
усі накази свого шефа без вагання, але коли Берг перейнявся
"ідеєю про створення вічного серця" і наказав консультантові
"шукати людину, щоб використати її серце, це суперечило всьому,
що було (в Дьондюрагові) закладено". Біокібер почав "сумніватися в
доцільності життя і науки". В наслідок цього Дьондюраг став діяти
поза програмою: він убив Бера та зфальшував про себе документи,
в котрих подав неправдиву інформацію про свою загибель на
далекій плянеті.
Варто уваги, що у творах Тесленка інші роботи просто не
можуть заподіяти лихо людям або говорити неправду. Отже,
вчинки Дьондюрага були вкрай радикальними відхилами від
звичайних функцій біокіберів. Але в додаток до цього у нього стали
появлятися інші, небувалі для роботів, стремління. У Дьондюрага
появилася цікавість. Він з'ясував це, кажучи: "після цього (вбивства)
мене пройняло непереборне бажання знати, що буде далі. Що буде
з цим світом, зі мною, з людьми? Хотів знати чи вплинув я на
людське життя..."31 Відтоді Дьондюраг діяв зовсім незалежно,
ховався вісім років і прагнув довідатися все більше про суть людсь­
кого буття.
Хоч Дьондюраг "своє життя присвятив вивченню людини”, він
не знав, що в той же час за ним стежила, постійно вивчала його
професор Парта Варич, яка створила його на комбінаті. Варич
знала про кожний рух і вчинок біокібера, бо вона вмонтувала в його
розум "постійний генератор імпульсів". Таким чином Дьондюраг
вивчав людей, а люди вивчали його. Це двобічне вивчення тривало
аж до кінця життя біокібера. Зовсім несподівано професор Варич
сказала Дьондюрагові, що він не біокібер, а людина. Ця вістка
збентежила його, змусила остаточно устійнити, чи він справді
людина, зрозуміти, чому Варич поділилася з ним такою інформа­
цією. Дьондюраг став припускати, що Варич чомусь покохала його,
але, роздумуючи про свій життєвий шлях, про свої знання і здібнос­
ті, він ніяк не міг устійнити, біокібер він чи людина. Тому і відчаївся
зробити остаточний експеримент: дістав спеціяльний предмет,
приклад до грудей, "тепер лиш натиснути на червону загли
бину.., і все буде зрозуміло. Якщо я людина — нічого не трапиться. Якщо
біокібер — трапиться те, що вже давно мусило трапитись. І він
натиснув. ЛАРТА—ЛЮБОВ—КІБЕР, ЛАРТА—ЛЮБОВ—КІБЕР —
повторилось кілька разів у свідомості і затихло".32 Увесь сюжет, а
особливо заключний епізод, явно свідчать, що цікавість, котра
звичайно не "рухала" ні механічних роботів, ані біокіберів, була
35
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 20:17 | Повідомлення # 38
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
основним поштовхом у бутті та загибелі унікального біокібера
Дьондюрага.
Наведені приклади не вичерпують зображення роботів, що
з'явилися у творах авторів української наукової фантастики до
цього часу. Одначе навіть обмежена кількість зразків свідчить про
досить часте трактування та про різноманітність роботів, котрих
вивели українські фантасти, особливо за минулих кілька десятиліть.
У більшості випадків, згадані твори відображають не лише широку
технічну й наукову уяву авторів, але й ціль, якої вони намагалися
досягнути, зображуючи механічних та біологічних роботів.
Хоч були вони сучасниками Карела Чапека, ні Юрій Смолич, ні
Володимир Владко не належали до групи авторів, що розробляли
популярну в 1920—1930-их роках тему про "бунт машини", котра
здобула всесвітню славу після появи п'єси Чапека "РУР". Смолич і
Владко, очевидно, не поділяли погляду Чапека щодо розвитку
всемогутньої технології, яка уможливила б масову продукцію
"розумних" людиноподібних машин. Обидва автори вважали, що
ідеологія переважає над технологією, і зображували роботів, щоб
довести перевагу соціялізму над капіталізмом. Домінуюча роля
цієї ідеології помітна не лише в досить штучному зображенні
перших роботів в українській літературі, але й у цілковитій відсутнос­
ті роботів в науковій фантастиці протягом наступної чверті століття.
Після другої появи роботів в українській фантастиці письмен­
ники зображували їх вже цілком інакше, без старих ідеологічних
настанов. З вищенаведеного змісту оповідання "У зоряні світи"
очевидно, що Василь Бережний подав приклад нової можливости
трактування роботів: оскільки їх можна програмувати по-різному,
роботи здатні виконувати завдання, корисні радянським ученим
або їхнім суперникам на Заході. Після цього не бракувало українсь­
ких письменників, котрі зображували б роботів заради того, щоб
розглянути можливості програмування їх та наслідки, що могли б
виникнути з таких спроб. і
Згадане оповідання Бережного безумовно відіграло немалу
ролю у розвитку нового підходу до зображення роботів в українсь­
кій науковій фантастиці. Одначе не можна вважати його аж
настільки новаторським і сенсаційним, що ніби воно саме собою
стало підставою для радикальної зміни у зображенні роботів. Не
менш поважною причиною зміни була інша подія в Радянському
Союзі. В середині 1950-их років офіційно схвалено для загального
вжитку поняття про кібернетику, котре запровадили на Заході між
1942 і 1947 роками відомий математик Норберт Вінер та
нейрофізіолог Артуро Розенблут. Вони окреслили кібернетику як
"науку про контроль і сполучення в тваринах і машинах".33
У ділянці наукової фантастики це поняття відкрило необмежені
перспективи ширшого зображення роботів. Власне на основі прин­
36
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 20:17 | Повідомлення # 39
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
ципів кібернетики зображені найскладніші зміни у програмі і
фізичній будові Універсального Робота в романі Бердника Зоряний
корсар, як також і вчинки унікального біокібера Дьондюрага у
повісті Тесленка. Найталановитіші автори швидко збагнули, шо
поняття про біокібери дає їм можливість моделювати у межах
наукової фантастики складні проблеми буття, що можуть виникати
в умовах нової науки й технології, та моделювати людське життя
так, як це роблять, наприклад, авіяконструктори з літаками перед
тим, як починають будувати їх масово на фабриках. Звісно, таке
моделювання дає можливість глибше розуміти, практично
перевіряти відношення між абстрактними ідеями і конкретною
дійсністю. Що стосується безпосередньо людського буття, біокібери
уможливлюють письменникам моделювати певні поняття про суть
існування, а, крім того, з'ясовувати конкретно проблеми сприйман­
ня дійсности й сполучення, які можуть виконувати машини, а які
спроможні тільки люди.
Маючи на увазі вищезгадане моделювання "розумних машин" і
людей, Олександер Тесленко подає суттєве спостереження про це
з точки зору біокібера: "Спершу мене зацікавило тільки одне: чому
взагалі може існувати такий вид мислячих істот, як люди? Мене
дивувало, що один і той же факт люди могли оцінювати кожен по-
своєму. Я не м іг передбачити індивідуальну людську реакцію
навіть у стандартних, класичних умовах. Спочатку дивився на
людей навіть трохи зверхньо. Але з часом почав заздрити їм.
Заздрити здатності сприймати світ не лише розумом, а й чуттями.
Я завжди мислю конкретно. Мої чуття — лиш інформація аналіза­
торів і ніколи не поштовх до дії, до пошуку шляхів. Зараз я вже
знаю, в цьому головна людська перевага”.34
На підставі наведених прикладів можна заключити, що у
межах сучасної наукової фантастики, зображаючи біокіберів, автори
не раз розважають і часом дечого навчають читачів про кібер­
нетику, тобто про "контроль і сполучення в тваринах і машинах".
Хоч у своїх творах фантасти не раз підкреслюють, що спілкування
між людьми і машинами-роботами відбуватиметься колись у
далекому майбутньому, неможливо переочити факту, що у даний
час ще немає "розумних машин", котрі могли б самостійно
"думати", тобто уявляти, абстрагувати й творити нові поняття у
межах механічного чи електронного розуму, але вже існує безліч
логічних машин, що можуть надавати нам певні комунікації, часом
навіть "словами", подібними до мови людей, оголошуючи,
наприклад, що хтось купив, скільки грошей заплатив, яку здачу
одержав і так далі. Не бракує також логічних машин, так званих
комп'ютерів, що, між іншим, можуть замовляти нам квитки, керу­
вати напрямком літака, або у певних межах перекладати тексти з
однієї мови на іншу. Крім того, навіть нині машини-роботи
37
 
slavar64Дата: Субота, 17.11.2012, 20:18 | Повідомлення # 40
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
виконують безліч функцій на фабриках. Хоч вони не схожі на
примітивних "механічних людей", яких раніше уявляли собі багато
фантастів, ці роботи часто виконують завдання краще, ніж люди. З
огляду на все це, у нашу добу доцільно трактувати більш серйозно
зображення роботів у новітній науковій фантастиці, ніж це назагал
робилося дотепер, бо у значній мірі автори-фантасти приготов­
ляють читачів до кращого розуміння, до кращого спілкування з
машинами сьогодні і в майбутньому.
1. Юрій Смолич, Господарство доктора Гальванеску (Харків:
Книгоспілка, 1929), стор. 145.
2. Там же.
3. Володимир Владко, Ідуть роботарі (Одеса— Харків: ’’Молодий
більшовик”, 1931), стор. 51, 72, 51.
4. Там же.
5. Василь Бережний, ”У зоряні світи”, В небі — Земля (Київ: Державне
видавництво художньої літератури, 1962), стор. 7, 10, 50, 56-58.
6. Там же, стор. 51.
7. Олесь Бердник, Шляхи титанів (Київ: ’’Радянський письменник”,
1959), стор. 155.
8. Там же, стор. 179.
9. Там же, стор. 160-161.
10. Там же, стор. 179.
11. Там же, стор. 160.
12. Там же, стор. 171.
13. Юрій Лоцманенко, "Формула прекрасного”, Право жити (Київ:
"Молодь”, 1967), стор. 80.
14. Там же.
15. Там же.
16. Там же.
17. Там же, стор. 81.
18. Віктор Безорудько, Нейтрино залишається в серці (Київ: "Молодь”,
1968), стор. 98.
19. Там же, стор. 100-101.
20. Там же, стор. 192.
21. Олесь Бердник, Зоряний корсар (Київ: ’’Радянський письменник”,
1971), стор. 53.
22. Там же, стор. 63.
23. Там же, стор. 65.
24. Там же, стор. 68.
25. Там же, стор. 105.
38
26. Олександр Тесленко, Дозвольте народитися (Київ: ’’Молодь”, 1979),
стор. 35-36.
27. Олександр Тесленко, "Посмішка кібера”, Дозвольте народитися, стор.
49-58.
28. Олександр Тесленко, Корида (Київ: "Молодь”, 1983), стор. 82-104.
29. Там же, стор. 88.
30. Олександр Тесленко, "Дьондюраг”, Дозвольте народитися; стор. 87.
31. Там же, стор. 105.
32. Там же, стор. 140.
33. "The science of control and communication in the animal and the
machine". «The Harper Dictionary of Modern Thought» (New York: Harper and
Row, 1977), стор. 151.
34. Олександр Тесленко, ’’Дьондюраг”, Дозвольте народитися, стор. 88
=39=
 
slavar64Дата: Четвер, 29.11.2012, 21:18 | Повідомлення # 41
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Маловідомі твори Олеся Бердника, зазначені у http://fantlab.ru/autor2821 :

Подих незримого. Уривок з повісті. // «Літ. Україна»». — К.: 1963, 17 грудня.
"Юнак" №10/68 р. ( орієнтовно - з Дітей Безмежжя )

Страшний суд. Фант. повість. / Іл.: В. Крижанівський, А. Місицький. // Журн. «Людина і світ». — К.: 1965, № 2. — с. 49-55, №3. — с. 43-50 ( орієнтовно - із Зоряного Корсара )

Зоря світанку. Н.-ф. повість. / Іл.: В. Глуздов. // Журн. «Піонерія». — К.: 1966, №1. — с.17-19; №2. — с.17-19; №3. — с. 17-20; № 4. — с. 17-20 (на укр. языке).
— то же под названием: Утренняя заря: Фантастическая повесть / Рис. В. Глузова // Пионерия, 1966, №1 — с.17-19; №2 — с.17-19; №3 — с.17-20; №4 — с.17-20 (на русском языке)

Звезда рассвета: Повесть // Пионерия, 1968, №1 ; №2 ; №3 ; № 4 .

10 хвилин у майбутньому. Новела. Іл.: В. Гринько. // Журн. «Знання та праця». — К.: 1959, №1, с. 12-15.
Зустрічі над прірвою. Фант. опов. // Журн. «Знання та праця». — К.: 1964, №12. — С. 22-24.

Подвиг у просторі: Фантастичне оповідання // Дванадцять місяців: Дитячий календар на 1965 рік. — К.: Веселка, 1964 — с. 154-155
Потоплені роки. Фантастична феєрія.// Газ. «Літ. Україна». — К.: 1965, 6 квітня.
Остання битва. Новела.// Журн. «Жовтень». — Львів: 1965, №4. — с. 74-76.

Космічна казка: [Оповідання] // О. Копач. Хрестоматія з нової української літератури для шкіл і курсів українознавства. — Торонто: Об’єднання українських педагогів Канади, 1970 — с.38-40
— То же: Оповідання // Хрестоматія з нової української літератури. — Львів: Каменяр, 1993 — с.38-40

Кам з далекої зірки. Казка. / Іл.: Г. Тульчевська. // Журн. «Малятко». — К.: 1964, №1. — С. 5-6.

Дикій кінь: Козацька казка // Вічна казка: В’язка перша. — К.: «За Київським часом», 1992 — с.20-26

Дніпро №1/71 Остання ніч.
Ранок №1/68 Медитації.
Жовтень №4/65 Остання битва.
Дніпро №11/66 З абетки серця.
 
argo-unfДата: Четвер, 29.11.2012, 22:00 | Повідомлення # 42
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Quote (slavar64)
Остання битва. Новела.// Журн. «Жовтень». — Львів: 1965, №4. — с. 74-76.

Хе, а побутувала досі думка, що "Жовтень" не публікував фантастику smile . Чи це просто виняток, який лише підкреслює правило biggrin ?
 
slavarДата: Субота, 01.12.2012, 17:52 | Повідомлення # 43
Курсант
Група: Перевірені
Повідомлень: 13
Репутація: 0
Статус: Offline
Це тому, що на хвилі ентузіазму почату космічної ери фантастику друкували майже всі часописи, навіть "Юний натураліст". А як Вам рецензії на Бердника чи Владка у "Вечірньому Києві" чи "Правді України"?

Повідомлення відредагував slavar - Субота, 01.12.2012, 18:08
 
argo-unfДата: Субота, 01.12.2012, 21:54 | Повідомлення # 44
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Рецензії - це, звісно, добре, та я був би не проти також побачити власне твори Владка з "Вечірнього Києва" cool .
 
slavar64Дата: Середа, 26.12.2012, 18:52 | Повідомлення # 45
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Передмова академіка Білецького до однойменного з нами твору Владка 1961 р.
( до речі, сьогодні - 112-а річниця від дня народження письменника ) :










http://www.librius.net/b/17670/read
 
Форум » Україномовний форум фантастики » Книгоопис / Бібліографія » Фантастика 2 половини ХХ ст. (1950-2000) (Видання і публікації фантастики "космічної ери")
Сторінка 3 з 5«12345»
Пошук:

Аргонавти Всесвіту © 2017