| Bobua | Дата: Вівторок, 15.12.2015, 14:05 | Повідомлення # 1 |
|
Адмірал
Група: Перевірені
Повідомлень: 244
Репутація: 2
Статус: Offline
|
Чому так слабо висвітлена в літературі (і навіть у фантастиці) тема сучасних (і майбутніх!) працьовитості та справедливого розподілу праці?
Маю враження, особливо після прочитання "Ескадрону Милосердя" Петра Коломійця, що ця ідея від письменників ніби закрита якось сліпою плямою. Книга є укр.; починається з ~такого як і в Україні реал.безробіття (>33%); але ж які дивні хоч і гуманні (в деяких колах  підходи до "зайвих" людей пропонує автор...
Єжи Брошкевич на щось розумне натякав, але не по-справжньому, бо:
1) в дит-підлітковій книзі "Мала, Велика, Більша" (є укр.),
2) та ще й стрибнув для цього на якусь уявну гуманоїдну планету (а та, окрім своєї несправжності, ще й заплямована виношуванням намірів "превентивної" пацифікації Землі...)
Ідея з заголовку теми – схожа на ладан, який чомусь намагаються не діставати... ;)
І у західніших авторів теж мало хто про це пише...
Ф. Пол трошки: у гротескній "Чумі Мідаса", яка неперевершено показує, що здатність людини до надспоживання таки обмежена ;). І у співавторстві з С. Корнблатом написали повістину дотичну до теми. Але навіть не натякнули на закономірно логічне вирішення проблеми.
Можливо причиною такого уникання цієї теми у літературі були: помірне(?) безробіття на Заході у останній половині ХХ столітті, і повна зацькованість цього явища у рабській державі совєтів (втім, раби знайшли спосіб оминути заборону страйків – плинністю кадрів; це подвоїло збитки у совєтів і додало цвяшок у труну "тюрми народів"). А в поголовно безробітних країнах третього світу книжок писати власне й нікому... В фантастиці я їх майже не помітив.
Але ж у останні десятиліття проблема дістала, мабуть, до всіх. От слова з найсвіжішої статті в укр.тижневику:
"
... Безробіття у єврозоні становить 11,0%, у ЄС в цілому — 9,5%. Перед багатьма розвиненими країнами стоїть питання, як працевлаштувати своє населення, а не куди подіти надлишок технологій. Понад те, світ на сьогодні перебуває в дуже несприятливій для залучення іноземних інвестицій фазі циклу. Завдяки технологічним нововведенням, які збільшують продуктивність праці, економіки розвиваються із мінімальною кількістю додатково зайнятих людей. Парадоксально, але факт: за 2009-2014-й реальний ВВП Китаю зріс на 51%, а при цьому зайнятість — лише на 2%. У Німеччині приріст економіки становив 10%, а зайнятості — лише 5%. Подібна картина й у всіх потужних країнах (мабуть, не тільки в них), що створює там надлишок робочої сили й нівелює необхідність інвестувати в країни, які розвиваються. ...
"
Про Україну й казати сумно, бо ~10% (2млн безробітних) ми мали за методологією МОП ще влітку 2012. А деякі наші економісти додавали до цього "помірного" % ще й ніби-то працюючих 6млн селян (це оті нещасні, які на поч. ХХІст. живуть немеханізованим натуральним господарством зразка початку ХХст...) А отже ми мали ще тоді понад третину фактично безробітних серед працездатного населення.Додано (15.12.2015, 14:03)
---------------------------------------------
Але ж панове: це лише квіточки. Ми на порозі третьої промислової революції. А отже є передумови (дещо фантастичні, але таки схожі на правду...) для наростання безробіття і в передових країнах світу також (і їм мабуть вже не допоможе навіть вилучення всієї праці у "країн, що розвиваються"):
Цитата ЕКОНОМІКА 2012-06-05 09:20 Маркіллі Пол Третя промислова революція: цифрові технології змінять виробництво до невпізнанності ... але на EuroMold не експоновано жодного обладнання, що його обслуговують люди в робах. Зала за залою наповнені безліччю бездоганно чистого американського, азійського та європейського виробничого оснащення – неймовірно автоматизованого. Чоловіки й жінки обслуговують його, здебільшого сидячи перед моніторами комп’ютерів. Молотка на виставці ви не знайдете. ... Змінюються також і матеріали, що їх використовують у виробництві. Наприклад, композиційні речовини – з вуглецевого волокна – витісняють сталь і алюміній у багатьох виробах: від гірських велосипедів до авіалайнерів. А колись виготовленням займатимуться не машини, а мікроорганізми, генетично виведені для такої роботи. Усе на заводах майбутнього керуватиметься розумнішим програмним забезпеченням. Цифрові технології справлять не менш революційний вплив на виробництво, ніж на інші сфери, які стали цифровими, такі як офісне обладнання, телекомунікації, фотографія, музика, видавнича справа й кіно. Наслідки цієї революції не обмежаться великими виробниками; у них насправді з’явиться привід для хвилювання, адже більшість із майбутніх тенденцій дасть карти в руки дрібним та середнім фірмам і приватним підприємцям. Запускати нові продукти стане легше й дешевше. Нині вже створюються онлайн-спільноти, які пропонують 3D-принтування та інші виробничі послуги – щось на кшталт Facebook. І це новий феномен, який можна назвати соціальним виробництвом. Дозволимо собі зауважити, що наслідки всіх цих змін сягнуть масштабів третьої промислової революції. Перша почалась у Великій Британії наприкінці XVIII століття – з механізації текстильної індустрії. У наступні десятиліття використання машин для виробництва (замість ручної праці) поширилося в усьому світі. Друга промислова революція зародилася в Америці на початку ХХ століття зі складального конвеєра, що започаткував епоху масового продукування. Виробництво стає цифровим, і насувається третя велика революція. Вона дасть змогу випускати продукти в менших кількостях економічніше й гнучкіше – і вкладати куди менше праці завдяки новим матеріалам, абсолютно новим технологіям, таким як 3D-принтери та прості у використанні рОботи. А в інтернеті можна знайти нові спільні виробничі послуги. Цикл майже завершено – від масового продукування ми переходимо до набагато більш індивідуалізованого. Це, своєю чергою, не виключено, поверне деякі робочі місця заможним країнам, які давно втратили їх на користь тих, що розвиваються. http://m.tyzhden.ua/publication/50466
От не розумію: як оте "менше праці" узгоджуватиметься з суч. перенаселеним світом і повсюдним нав'язуванням працьовитості (починаючи з дитячих казок).
От будуть, і вже скоро (і всюди) ті "неймовірно автоматизовані виробництва". Там працюватиме (повний роб.тиждень, чомусь!?...) дрібка спеціалістів (починаймо шукати, куди приткнули свої дипломи гарвардів і єлів :-), бо відчуваю, що ті роб.місця будуть не для всіх).
Але куди подінеться решта людства?Додано (15.12.2015, 14:04)
---------------------------------------------
І мені таки дійсно цікаво: якою має бути частка безробітних і відносно бідних (50, 70, 90, 99%...) щоби решта працездатних (працюючі) забили на сполох? Щоби з'явилось відчуття, що система нестійка і що потрібно рівномірніше розподіляти працю між людьми? Чи для цього конче треба потрапити в ту групу "непотрібних" людей?
Ні, звісно ж безробітні не голодуватимуть (чит.книгу "Гладіатори за Законом" Ф. Пола і С. Корнблата). І у них навіть житло буде. Не найкраще (як-от супер-розумні будинки, бо такі у книзі монополізовані і надаватимуться лише контрактним працівникам, а після звільнення їх одразу виселяють...), але терпиме (типу хрущиків... у покинутих районах...) та ще й безкоштовно ;-) Та власне вже й нині зд. є якесь соц.житло в США для їхніх бідняків і навіть харч.талони, судячи зі статті в англ.вікі про поріг бідності (а то 16% населення = 44млн.людей США нижче порогу бідності, який у них на одну особу пересічної сім'ї становить ~5900$, що в перерахунку за паритетом.купівел.спроможності=2.25 на купівельну здатність доларів в Україні в ~2011-2013рр., ~ 2600$/рік; а станом на 2015р. маю відчуття що коеф зріс аж до 4...5, а отже, за нашими нинішніми цінами, то буде ~1200$/рік).
Але от мені чомусь не хочеться щоби майже все суспільство було перетворене на якихось люмпенів. Незалежно від того в якій його частині (чи навіть за межами) доведеться жити. Бо відчуваю, що життя те буде незатишним, неспокійним...
Хіба зможе планета жити мирно, якщо значна частина її населення буде відлучена від сучасного життя? Навіть якщо те населення годувати й поселити в безкоштовне житло?
От Ви як хочете квартиру:
• заробити й купити втридорога на "перегрітому" ринку?
• чи купити за справедливою ціною, в привабливому місці, біля праці в будь-якому куточку країни?
• чи отримати її як милостиню в якомусь гетто для жебраків (як у вищевказаній фант.книзі)?
Напр., якби от вже зараз почали продавати та ще й дешево діючі маленькі, зручні, відносно холодні термоядерні реактори ("генератори Россі" діють?) і якби вже існував спосіб відведення зайвого тепла від планети (без зменшення рівня її освітленості на шкоду рослинам), то навряд чи людству від тієї необмеженої енергії стане краще. Бо деякі нації з суч.узбіччя історії можуть не схотіти вимирати мирно. Істерика Аль-Каїди, ІДІЛу і т.п., Московії (та ін. сировинних додатків) і їхня ностальгія за середньовіччям вже очевидні (гарно описано в "Дні Опричника" Сорокіна, є укр.) Чи розумно було би загнати відстаючих у глухий кут, обнуливши ціни на енергоносії? Так, вони швидко булькнуть на дно. Але кого потягнуть за собою? Бо, напр., Україну буде жаль... А без Землі то й зовсім кепсько...:
Цитата За словами Елбріджа Колбі, старшого співробітника Центру нової американської безпеки, «що успішніше стратегія компенсації збільшуватиме переваги США у традиційних озброєннях, то привабливішими їхнім суперникам здаватимуться стратегії ядерної ескалації». http://m.tyzhden.ua/publication/138874
І відстаючих же ж дедалі більшатиме, якщо швидкість зростатиме. Як казала машина старої моделі у вищезгаданій книжці Єжи Брошкевича: "надто ви вже поспішаєте..."Додано (15.12.2015, 14:05)
---------------------------------------------
Отже, чи є тема праці й безробіття у фантастиці?
Бо навіть далекосяжний "Фонд" Азімова або його книжки про роботизовані(!) планети зд., оминають питання праці... Аж дивно...
І взагалі: до глибинної справедливості у книжках рідко коли "копають". Напр.,Тері Пратчет. На 99% його фентазі веселі й лише місцями він "зривався". Вже й не згадаю у яких саме книгах серії, але " Правда" є українською, тому з неї і варто почати шукати.
Про справедливість найвідкритіше написала мабуть Урсула Ле Гвін у фант-оповіданні "Ті, що покидають Омелас" (є укр.) Але ж і вона ховалась за вельми неявними алегоріями!
Втім, можу зрозуміти письменників: вони залежні від платоспроможного попиту. І мабуть просто не наважуються написати читачеві всю правду. Бо й дійсно: хто ризикне написати прямим текстом, що всі працюючі повний роб.тиждень – злодії, які крадуть право на працю [по 0.5...1.5...дні щотижня] у безробітних?
Хоча це й недалекоглядно, бо якби всі люди працювали менше, то мали б вільний час і свіжу голову (після достатнього сну) і може почали би читати книги... ;)
Бо власне, чи можуть такі люди бути читачами:
Цитата„ Андрій Дмитрук
Спадкоємці. (оповідання)
...
– Дуже добре. Я жартома назвав свою оселю гасієндою святого Георгія... Будинок споруджено із справжніх соснових дощок. Недавно я одержав відпустку і, звичайно, полетів до себе, в чудовий вересневий Орегон... Уявіть собі: веранда, вечір, комарі під ковпаком настільної лампи, чашка чорної кави... У верхів’ях бубонить вітер, а біля стовбурів – тихо, тепло, темно. Кажани над будинком – раз туди, раз сюди... Так ось, посидів, випив кави і пішов спати – втихомирений, на себе не схожий. Серед ночі прокидаюся. Тиша. В кімнаті ні кванта світла. За вікном – контури гілок і зірки. Лежу й думаю: чому прокинувся? А на душі тривожно. Голова пашить. Ніколи зі мною цього не було. Так ясно уявилося: адже це злочин – не спати, світанок скоро, а тоді... Уже й калачиком згорнувся, і очі заплющив старанно. Та надто сильний був мій аналіз, і я вчепився за свій незрозумілий страх – що «тоді?» Навколо був холод, Валентине, лютий холод. Точніше, очікування холоду... Хапатися за останні крихти сну, а потім іти, поспішати кудись... Мені ввижалися небачено похмурий шлях, блукання по мертвому, тісному, розділеному на клітки простору. Там нема небезпеки, а є тільки вбивча одноманітність роботи, коли хочеш спати і не можеш. Інакше станеться щось жахливе. День за днем, рік за роком, як вічний двигун... І очі в кімнатній темряві. Я був не сам. Хтось обережно й тихо стежив за мною, боячись стурбувати – стежив по-собачому, голодними очима. Життя його залежало від мене, тільки від мене. Я – брудна, отупіла людина-двигун – був годувальником, господарем життя кількох іще слабших істот. Вони чекали мене, коли я повертався ввечері, немов первісний мисливець із джунглів; вони оберігали мій короткий сон, боячись кашлянути в задушному повітрі моєї конури... Я чув запах... Ні, вранці все скінчилося. Пізніше мені вдалося дізнатися... Колись тут, де нині мій ліс, було величезне місто. Навіть тепер іще археологи знаходять серед сосон іржаві каркаси будинків, завалені тунелі. А в місті жили мільйони людей. Вони народжувалися, росли, плекали свою злість: їм не вистачало кисню, світла, простору. Вони гризли себе й інших, заздрили, створювали ілюзії... І працювали одноманітно, ординарно, всі як один, із покоління в покоління – спочатку мучилися, потім звикали, тупішали, рефлекторно виконували завчені операції. Старіли, вмирали... Тієї ночі я став одним із них... – Ясно, – мовив Вишневський і підвівся з-за столу. – Ви не перший. І не найважчий. Справа в тому, що в Землі величезне минуле. Його відгомін найкраще чути в пустельних заповідниках. Лишаються не тільки іржаві каркаси – нічого не губиться в часі! Ви здорові, Іржі. Це просто невідомий науці вид інформації, так би мовити, довготермінова телепатія – записані незрозумілим кодом почуття й думки наших предків.
...”
Але, крім того, ще й влада буде проти книжки про справедливий поділ праці, бо Ватикан і інквізицію навколо неї мабуть не збудуєш і 1000 років не поцарюєш. А отже набагато простіше й вигідніше визискувати працівників, поки вони люто конкурують між собою (як от нині)...
Але ж хіба завжди можливо буде уникати тої правди, хоч би якою незручною вона була? Якщо вона ставатитиме дедалі явнішою?
Всесвіт повен несподіванок — переважно неприємних / з книги: Девід Герролд — День прокляття (Війна проти Кторру -2)
|
| |
| |
