Аргонавти Всесвіту
сайт україномовної фантастики
[Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Чим живитимемось в майбутньому?
BobuaДата: Четвер, 25.06.2009, 16:00 | Повідомлення # 1
Адмірал
Група: Перевірені
Повідомлень: 244
Репутація: 2
Статус: Offline

Чим живитимемось в майбутньому?
їжа, харчі й т.д. ("НЕапокаліптичний" варіант :))

Питання непросте wacko .
Вже зараз точаться запеклі суперечки про прийнятність вбивства тварин, рослин і т.д. задля задоволення ницих biggrin потреб людей tongue

А ми ж всього років 15-150-1500 як вилізли з дикунства dry

То що буде далі? Як миритимемось з усим цим???? cool


Всесвіт повен несподіванок — переважно неприємних / з книги: Девід Герролд — День прокляття (Війна проти Кторру -2)
 
argo-unfДата: П'ятниця, 26.06.2009, 22:52 | Повідомлення # 2
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Олександр Казанцев пропонував добувати синтетичну їжу з нафти, вона не поступалася б смаковими якостями перед справжньою. Цікава також ідея Євгена Філенка - синтезатор створює їжу з будь-якої органіки, в нього завантаженої. А ще пригадую оповідання "Багаття" Георгія Тьомкіна - там синтезатор створював їжу з нічого, але слід було добре уявити очікуваний продукт.
 
BobuaДата: Середа, 08.07.2009, 14:18 | Повідомлення # 3
Адмірал
Група: Перевірені
Повідомлень: 244
Репутація: 2
Статус: Offline

джерела їжі

Quote (argo-unf)
Олександр Казанцев пропонував добувати синтетичну їжу з нафти, вона не поступалася б смаковими якостями перед справжньою.

Ідея схожа на дієву... І не так огидно як напр., ідея зорельотних Конвекторів (в які мабуть скидатимуть, зокрема і свіжі людські відходи).
+ не так віддаленя в Часі як ця:
У Ніла Стівенсона (Буквар...) — використані простіші елементи (чи атоми чи навіть менші) в Подачах для синтезу будь-чого. Пригаду, в Китаї ті Подачі почали руйнувати заколотники у який саме завдяки ним звільнився час (вже не тре було рис вирощувати biggrin )

Quote
Цікава також ідея Євгена Філенка - синтезатор створює їжу з будь-якої органіки, в нього завантаженої.

Але якась непереконлива... То що ж тре розкласти органіку на складові, а потім збирати знову???

Quote
А ще пригадую оповідання "Багаття" Георгія Тьомкіна - там синтезатор створював їжу з нічого, але слід було добре уявити очікуваний продукт.

А.... Таких "синтезаторів" ще з "доісторичних" казок мож назбирати, як з Сірка бліх biggrin
Втім, їх ідея стає значно цікавішою, якщо читати у Ячейкіна (історія кап. Небрехи про "вивернутий" (?) Всесвіт).

Додано (08.07.2009, 14:18)
---------------------------------------------
Втім, подивімось ближче (чи далі) — залежно від точки зору

Наразі джерела їжі прості й природні (начебто :)), а передумов для інших ще нема.
То що з природних порядно їсти?

Варіант №1 від письменника-фантаста
тварини, які хочуть аби їх з’їли biggrin

А саме:

Quote
Дуглас Адамс
Ресторан на краю Всесвіту


Велика тварина з класу ссавців наблизилася до столика Зафода Бібльброкса. Це була товста м'ясиста істота на чотирьох ногах, схожа на корову, з великими вологими очима, з маленькими ріжками. Вона, якщо так можна сказати, улесливо усміхалася.
— Доброго вечора, — низьким голосом промовила вона і важко опустилася на задні ноги, — я — Сьогоднішня страва. Чи цікавлять вас якісь частини мого тіла? — Вона гмукнула, вигідніше всілася на задніх ногах і вмиротворено звела на них очі.
Її погляд зустрівся з широко розплющеними очима ошелешених Артура і Тріліан, вона перевела погляд на Форда Префекта. Той покірно стенув плечима, а очі Зафода Бібльброкса палали неприхованим голодом.
— Може, шматок м'яса з лопатки? — запропонувала тварина. — Тушкований у соусі з білим вином?
— Е, тобто з вашої лопатки? — пошепки вимовив нажаханий Артур.
— Звичайно, з моєї лопатки, сер, — задоволено мукнула тварина, — я пропоную тільки себе.
Зафод схопився на ноги і з виглядом знавця став обмацувати лопатки тварини.
— О, філейна частина теж дуже хороша, ...
— Ти маєш на увазі, що ця тварина справді хоче, щоб ми її з'їли? — пошепки запитала Тріліан у Форда.

— Мені зовсім не хочеться поїдати цю тварину, яка жива стоїть перед нами та ще й припрошує, — сказав Артур. — Це не по-людськи.
— То краще їсти тварин, які цього не бажають, — сказав Зафод.
— Не в цьому річ, — запротестував Артур і замислився на хвилю. — Гаразд, — сказав він, — можливо, річ саме в цьому. Не буду сперечатись, зараз мені не хочеться думати про це. Я просто… е-е…

— Я напевно замовлю овочевий салат, — промимрив він.
— Чи можу я звернути вашу увагу на мою печінку? — звернулася до нього тварина. — Вона, певно, дуже соковита й ніжна. Я місяцями посилено харчувалася.
— Тільки овочевий салат, — з притиском відповів Артур.
— Овочевий салат? — з осудом у голосі перепитала тварина, закочуючи очі на лоба.
— То ти хочеш сказати, — сказав Артур, — що мені не слід замовляти овочевий салат?
— Аякже, — сказала тварина, — я знаю чимало рослин, які ставляться до цього так само негативно. Ось чому врешті-решт вирішили одним махом розв'язати цю заплутану проблему і вивести таку породу тварин, які справді бажають, щоб їх вживали в їжу, і які можуть чітко й відверто сказати про це. І ось я перед вами.
Вона злегка вклонилася.
— Мені склянку води, будь ласка, — попрохав Артур.
— Послухай, — сказав Зафод, — ми хочемо їсти і усі ці балачки не замінять нам їжі. Нам, будь ласка, чотири не дуже підсмажених біфштекси і краще швидше. Минуло п'ятсот сімдесят шість мільйонів років від того часу, коли ми востаннє щось їли.
Тварина звелася на усі чотири ноги і вдоволено гмукнула.
— Напрочуд мудрий вибір, сер, як на мене. Гаразд, — сказала вона, — то я побігла, мені ще треба застрелитися.
Вона обернулася до Артура і підморгнула йому по-дружньому.
— Не турбуйтеся, сер, — сказала вона, — я зроблю це дуже гуманно.
І, похитуючи боками, неквапом подалася до кухні.


Уявляєте як зручно?! Аби ще вона себе сама приготувала….. ммммм…. biggrin , але до цього тварину можуть змусити, здається, лише Хобгени (пригадую, в оповіданні про них, єнот не лише приходив з лісу, але й приносив оберемок хмизу… але, здається, проблеми були з навчання добуванню вогню :)). Хоча, слід визнати happy , що то не було надто вже свідоме "бажання" тварини biggrin


Всесвіт повен несподіванок — переважно неприємних / з книги: Девід Герролд — День прокляття (Війна проти Кторру -2)

Повідомлення відредагував Bobua - Вівторок, 07.07.2009, 17:17
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Аргонавти Всесвіту © 2024