Аргонавти Всесвіту
сайт україномовної фантастики
Головна | Рецензії на фантастичні твори - Форум | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
[Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 3
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Форум » Україномовний форум фантастики » Книгоопис / Бібліографія » Рецензії на фантастичні твори
Рецензії на фантастичні твори
slavar64Дата: Субота, 16.06.2012, 15:55 | Повідомлення # 1
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
1. Владко В.Н. - Пути НФ ( о романе А.Р. Беляева "Человек-амфибия" ). Журнал "Детская литература". №7/1939, с.13 - 16 ( Бритиков АФ - Русский советский НФ роман. 1970 ).
То же - журнал "Техника", 14.8.1934 ( http://archivsf.narod.ru/1900/vladimir_vladko/index.htm ) - Карацупа ВИ
2. Беляев А.Р. - «Аргонавты Вселенной»: [Рец. на книгу] // Детская литература, 1939, №5 – с.51-55 ( http://archivsf.narod.ru/1900/vladimir_vladko/index.htm )
То же - А.Р. Беляев "Изобретения профессора Вагнера", т.7, с.409. М.Эксмо.2010 ( серия Отцы-основатели: русское пространство ).

Додано (16.06.2012, 15:55)
---------------------------------------------
3. В.Н. Владко. Пути научной фантастики ( о романе А.Р. Беляева "Человек-амфибия" ). Детская литература. №7/1939, с.13 - 16.
4. В.Н. Владко. [О романе «Человек-амфибия»] // Техника, 1934, 14 августа – с.

Повідомлення відредагував slavar64 - Понеділок, 18.06.2012, 10:47
 
argo-unfДата: Субота, 16.06.2012, 16:23 | Повідомлення # 2
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Начебто зустрічав колись бєляєвську рецензію на Аргонавтів на "Епізодах космонавтики". Треба буде перевірити.
 
slavar64Дата: Четвер, 12.07.2012, 19:14 | Повідомлення # 3
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Знайшов її текст, але тільки на російській:

http://ru.wikisource.org/wiki....%D0%B9_ (%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%B 5%D0%B2)

Додано (12.07.2012, 19:14)
---------------------------------------------
А також Кір Буличов у "Другому пришесті Золушки" (2003 р.):

http://books.rusf.ru/unzip/add-2003/xussr_av/bulyc503.htm?19/20

"Два писателя появились на Украине, и писали они по-украински. Это
Николай Трублаини и Владимир Владко. Трублаини, в значительной степени
вдохновленный идеями Б. Келлермана, принялся в своем романе "Глубинный
путь" строить подземный туннель от Москвы до Владивостока (правда, не
объяснив необходимость такого проекта). С именем В. Владко связана "малая
революция" в довоенной фантастике. Совсем уж неожиданно для тогдашней
литературы, мало интересовавшейся происходящим за пределами привычного
мира, герои отправляются в космическое путешествие. В годы, когда каждый
второй герой американской фантастики отправлялся на звездолете если не к
звездам, то хотя бы на Марс или Венеру, в нашей литературе, за исключением
"Прыжка в ничто" и "Небесного гостя" А. Беляева, никто на другие планеты не
летал - не было их в пределах сознания. Пускай роман Владко наивен и
написан слабо, я глубоко убежден, что наши фантасты должны почтительно
снять головные уборы перед памятью этого писателя. Его герои обогнали всех
прочих, по крайней мере, на десятилетие."

Повідомлення відредагував slavar64 - Четвер, 12.07.2012, 19:37
 
argo-unfДата: Четвер, 12.07.2012, 19:35 | Повідомлення # 4
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Славо, збирайте десь ці матеріали й лінки на них, з часом це все згодиться для написання капітальних біографій.
 
NickДата: П'ятниця, 13.07.2012, 14:14 | Повідомлення # 5
Адмірал
Група: Адміністратори
Повідомлень: 271
Репутація: 5
Статус: Offline
Quote (slavar64)
С именем В. Владко связана "малая революция" в довоенной фантастике. Совсем уж неожиданно для тогдашней
литературы, мало интересовавшейся происходящим за пределами привычного мира, герои отправляются в космическое путешествие.

Автор помиляється щодо того, що в Україні люди і літератори в 30-х роках не цікавились космічними подорожами. Ще й як цікавились. Як приклад, візьмемо матеріали 30-х років минулого століття з часопису "Знання та праця":
1929_№3 В. Бородкін. Ракета – рушій майбутньго;
1929_№4 С.Б. Яке було б наше життя на Марсі;
1930_№3 В.В. Рюмін. Нове про Місяць;
1930_6/7 С. Варіч. Перша жертва міжпланетніх мандрівок (Про загибель Макса Вал'є);
1931_№14 Ракета для польоту на інші планети;
1932_№23 О. Єлісеєв. Зореплавець і його кораблі;
1934_№9 Д. Каневський. Міжпланетні кораблі;
1935_№10 М. Малков. Ракетні автомобілі і поїзди;
1937_№7 Ракетопорт;
1938_№5 Міжпланетна подорож;
1939_№9 М. Саврон. Політ у світовий простір;
1941_№4 І. Дегряр. Останнє слово підсудного (Про М.І. Кибальчича)

А тепер щодо інших матеріалів про космонавтику і ракетобудування в 20-30 роках.
11 січня 1920 Смітсоніанського інститут опублікував повідомлення, в якому було звернуто увагу на міркування Р. Годдарда щодо запуску ракети до Місяця (в брошюрі за 1919 р. «Метод досягнення екстремальних висот»).
Валентин Глушко в 1924 році закінчив роботу над першою редакцією своєї книги "Проблема експлуатації планет», в газетах і журналах публікуються його науково-популярні статті про космічні польоти «Завоювання Землею Місяця» в 1924 році, «Станція поза Землею» в 1926 році і ін.
В червні 1923 року Оберт опублікував книгу «Ракета для міжпланетного простору» (Die Rakete zu den Planetenräumen"), що була перевидана в 1925 році.
Влітку 1929 виходить його об'ємна, до чотирьохсот сторінок, книга «Шляхи до зореплавання» («Wege цур Raumschiffahrt»). В цьому ж році він стає першим головою Товариства міжпланетних сполучень. В цей же час ним був створений діючий зразок ракетного двигуна - який назвали «Конічна форсунка» (Kegeldüse) з тягою 7 кг, що був успішно випробуваний 23 червня 1930 в Берліні.
19 серпня 1930 у французькій газеті «Юманіте» була опублікована стаття Штернфельда «Вчорашня утопія - сьогоднішня реальність». У цій статті він писав про пріоритет К. Е. Ціолковського і помістив його фотографію, яку Ціолковський надіслав йому спеціально для цієї статті. У наступні роки Штернфельд часто згадував Ціолковського в своїх публікаціях і виступах.
Ено-Пельтрі Робер Альбер Шарль — французький учений, льотчик, один з піонерів авіації і космонавтики. В 1930 році у Парижі опублікував книгу "Космічні польоти" (L'Ashonautique), розробляв теорію міжпланетної навігації (проводив розрахунки найвигідніших траєкторій польоту космічних апаратів). Експериментував з ракетними паливами, запропонував використовувати атомну енергію для отримання надвисоких швидкостей. Вперше застосував теорію відносності при розробці теорії руху ракети зі швидкостями, близькими до швидкості світла. У 1927 він разом з французьким промисловцем А. Гіршем заснував першу міжнародну премію з астронавтики ("Міжнародна премія Ено-Пельтрі-Гірша").
К. Е. Ціолковський видає серію книг з цієї ж тематики:
1924 — «Космічний корабель»
1926 — «Дослідження світових просторів реактивними приладами»
1925 — «Монізм всесвіту»
1927 — «Космічна ракета. Дослідна підготовка»
1928 — «Праці про космічну ракету 1903—1907 рр.»
1929 — «Космічні ракетні поїзди»
1929 — «Реактивний двигун»
1929 — «Цілі зореплавання»
1930 — «Зореплавцям»
25 вересня 1924 в Москві в кінотеатрі «Арс» з музичним супроводом, спеціально написаним для фільму Володимиром Кручиніним, вийшов фільм "Аеліта". Виходу фільму передувала безпрецедентна рекламна кампанія в газетах, яка почалася приблизно за півроку до прем'єри - 26 лютого 1924 року в «Кіно-Газеті». З 15 квітня 1924 року оголошення стали супроводжуватися поясняючим текстом: «З деякого часу радіо-станції всього світу почали отримувати незрозумілі сигнали ...» Ближче до прем'єри до рекламної компанії була підключена навіть газета «Правда».
У 1928 р. відомий режисер Фріц Ланг (Fritz Lang) почав на берлінській кіностудії UFA роботу над фільмом «Жінка на Місяці» («Frau im Mond»). Віллі Лей запропонував кіностудії UFA доручити Оберту не тільки наукові консультації, а й дати йому можливість побудувати і запустити (до появи фільму на екранах кінотеатрів) невелику справжню ракету. Ця ідея надихнула не тільки режисера, але й відділ реклами кіностудії. Фахівці з реклами розуміли, що старт такої ракети буде блискучою рекламою для прокату фільму. Потрібні кошти для роботи знайшли і Оберт став володарем 10000 марок для експериментальних робіт над ракетою. Фільм мав успіх.
В. Владко не міг залишитись осторінь інформації про ракетобудування і космічні подорожі. В 10-12 числах часопису "Знання та праця" за 1929 рік він публікує повість "Ракетоплян С-218", а вже в 1933 році в нього був готовий до публікації роман "Аргонавти Всесвіту".
 
argo-unfДата: П'ятниця, 13.07.2012, 23:08 | Повідомлення # 6
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Quote (Nick)
Автор помиляється щодо того, що в Україні люди і літератори в 30-х роках не цікавились космічними подорожами.

Мабуть, малася на увазі таки фантастика. А з космічної фантастики тих часів мені відомий лише український переклад повісті Ціолковського ("Поза Землею", здається) в 30-х роках. Та ще оповідання В. Бережного "Планета житиме", хоч і не знати, де воно публікувалося.
 
slavar64Дата: Субота, 14.07.2012, 22:20 | Повідомлення # 7
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Quote (argo-unf)
Та ще оповідання В. Бережного "Планета житиме", хоч і не знати, де воно публікувалося.

У 1938 р. було надруковане. Скоріше за все, у "Знанні та праці" чи в "Піонерії".

Додано (14.07.2012, 12:50)
---------------------------------------------
Quote (Nick)
Автор помиляється щодо того, що в Україні люди і літератори в 30-х роках не цікавились космічними подорожами. Ще й як цікавились. Як приклад, візьмемо матеріали 30-х років минулого століття з часопису "Знання та праця":

Цілком слушно, пане Миколо. Але для докладної біобібліографії Владка треба зафіксувати всі рецензії та посилання на його творчість. Як позитивні, так і негативні. Як об"єктивні, так і суб"єктивні. Як про його великий вклад до УНФ, так і про його свідчення проти "собратів по перу" ( у тим ліку - й сусідів по харківському "Будинку письменників "Слово" ) на початку 1930х рр.

Додано (14.07.2012, 22:20)
---------------------------------------------
"7. Для многих фантастических романов второй половины 30-х - начала 40-х годов - "Арктании (1937) Г.Гребнева, "Пылающего острова" А.Казанцева, "Победителей недр" (1937), "Тайны двух океанов" (1939) и "Изгнания владыки" (1941-1946) Г.Адамова, "Истребителя 2Z" (1939) С.Беляева, "Аргонавтов Вселенной" (1939) В.Владко - характерна мелочная энциклопедичность...
Сходная неудача постигла переделку Гребневым "Арктании" (в новом варианте "Тайна подводной скалы", 1955) и Владко "Аргонавтов Вселенной" (новый вариант в 1957г.). Гребнев увлекся детективными ситуациями и еще больше отдалил сюжет от коммунистического будущего. Владко, освежив познавательный материал, тоже не смог создать нового произведения. После романов Беляева читатель найдет здесь немного нового. Модерзинировались частности, тогда как обновления требовал сам тип романа...Казанцев избегал уснащать речь своих героев дешевыми остротами типа "С чем его кушают", "не по адресу обратились", которыми обмениваются космонавты в "Аргонавтах Вселенной" Владко. Но и для его героев (за двумя-тремя исключениями) тоже характерен невысокий интеллектуальный уровень...
Почти все фантасты во второй половине 30-х годов отходят от интеллектуальной фантастики. Сюжет почти каждой из упоминавшихся книг построен как "экскурсия с препятствиями" - это превращается в жанровый шаблон. Главные коллизии, если это не стихийные катастрофы, создаются при помощи шпионов и международных авантюристов. Разоблачают их странствующие майоры госбезопасности и мальчишки, заблудившиеся в Арктике, как на улице Горького. И даже когда кончается погоня за шпионами, отсутствие "приключений мысли" все равно заставляет прибегать к назойливо стереотипным ходам. В одном романе роковой мальчик упорно лезет под Землю, в двух - под воду, а в третьем прокрадывается в стартующую на Венеру ракету...
У Владко в "Аргонавтах Вселенной" уже, впрочем, не мальчик, а здоровенный развязный парень. С тем большим основанием относилась к нему реплика А.Беляева: ""3аяц"-герой - фигура очень вредная в педагогическом отношении. "Заяц" не только недисциплинированный человек но и преступник, если брать всерьез те последствия, к которым может повести появление "зайца" в ракете или подземном, подводном снаряде. Это может повести к гибели всех, к провалу дела, на которое правительство затратило миллионы. А между тем этот дезорганизатор в романах возводится в героя, идеализируется, наделяется всяческими достоинствами, и получается так, что без "зайца" люди не справились бы с работой, даже погибли бы"...
...Впрочем, украинского писателя М. Трублаини в романе «Глубинный путь» (1941) не смутила даже целесообразность метро от… Москвы до Владивостока. Идея пришла в голову гениальному мальчику Тарасу, может быть, по прочтении «Самокатной подземной железной дороги между Санкт-Петербургом и Москвой» (1902) А. Родных. Талантливый инженер в свое время выдвинул принцип безмоторного движения под землей за счет использования сил тяготения. Начитанный же мальчик с помощью академиков догадался растянуть подземную дорогу на тысячи километров. Строят ее, кстати сказать, и с оборонной (!) целью (разумеется, шпионы охотятся за гениальным мальчиком, устраивают катастрофу и т. п.)...
Разрабатывались темы, которым прежде уделялось мало внимания. Можно назвать только два произведения довоенного времени о машинах-роботах - рассказ А.Беляева "Сезам, откройся!" (1928) и роман В.Владко "Роботы идут" (1931, на украинском языке).
А. Ф. БРИТИКОВ
ОТЕЧЕСТВЕННАЯ НАУЧНО-ФАНТАСТИЧЕСКАЯ ЛИТЕРАТУРА
(1917-1991 годы)
Книга первая
НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА - ОСОБЫЙ РОД ИСКУССТВА.
http://www.litmir.net/br/?b=129361&p=1

Повідомлення відредагував slavar64 - Субота, 14.07.2012, 22:46
 
NickДата: Субота, 14.07.2012, 22:29 | Повідомлення # 8
Адмірал
Група: Адміністратори
Повідомлень: 271
Репутація: 5
Статус: Offline
Quote (slavar64)
У 1938 р. було надруковане. Скоріше за все, у "Знанні та праці" чи в "Піонерії".

Я не думаю, що можна порівнювати В. Владка і В. Бережного. Вони відносяться до різних поколінь. Коли Владко писав "Ракетоплан С-218", Василю Бережному було 10 років. Коли В. Владко написав "Аргонавти Всесвіту" Бережний мав 15 років і не думав про фантастику. Коли вчився в технікумі, подивився в телескоп на Місяць і під цим враженням написав оповідання "Планета житиме". Воно не друкувалось в "Знанні і праці".
А російською мовою виходило немало книг на космічну тематику:

1919_Уэллс, Герберт Джорж. Первые люди на луне.
1920_Циолковский, Константин Эдуардович. Вне Земли.
1922-23_Толстой Алекскей Николаевич. Аэлита. Роман.
1923_Богданов А. А. Инженер Мэнни: Фантаст. роман. - 4-е изд.
1923_Богданов А. А. Красная звезда: Роман-утопия. - 5-е изд.
1923_Свэн. На Марс
1924_Алексеев. Ракета Петушкова
1924_Богданов А. А. Красная звезда: Роман-утопия.
1924_Гончаров В.А. Межпланетный путешественник
1924_Калинин Л. Переговоры с Марсом
1924_Муханов Н. Война земли с Марсом в 2423 году
1924_Муханов Н. Пленники Марса
1925_Арельский Г. Повести о Марсе
1925_Богданов А. А. Инженер Мэнни: Фантаст. роман. - 5-е изд.
1925_Богданов А. А. Красная звезда: Роман-утопия. - 6-е изд.
1925_Святский Д. Погода на Марсе
1925_Толстой А.Н. Союз пяти.
1925_Циолковский, Константин Эдуардович. Причина космоса.
1926_Арельский Г. Подарок селенитов
1926_Граве С.Л. Путешествие на Луну
1926_Окстон И. Междупланетные Колумбы
1926_Платонов А. Лунная бомба
1926_Ярославский А.Б. Аргонавты Вселенной: Роман-утопия.
1927_Арельский Г. Человек, побывавший на Марсе
1927_Армфельт Б.К. Прыжок в пустоту
1927_Толстой Алекскей Николаевич. Аэлита. Роман.
1927_Язвицкий В. Гора Лунного духа
1928_Рынин, Николай Алексеевич. Межпланетные сообщения: Мечты, легенды и первые фантазии
1928_Язвицкий В. Путешествие на Луну и на Мар
1929_Богданов А. А. Инженер Мэнни: Фантаст. роман.
1929_Богданов А. А. Красная звезда: Роман-утопия.
1929_Горбатов С. Последний рейс “Лунного Колумба”
1929_Кленч С. Из глубины вселенной
1929_Циолковский, Константин Эдуардович. На Луне. Фантастическая повесть
1929_Толстой Алекскей Николаевич. Аэлита. Роман. Изд. 4-е.
1930_Гайль, Отто Вилли. Лунный перелет.
1930_Палей А.Р. Планета КИМ.
1930_Палей А.Р. Планета КИМ. 2-е изд
1930_Циолковский, Константин Эдуардович. На Весте
1933_Беляев Александр Романович. Прыжок в ничто. Роман.
1933_Циолковский, Константин Эдуардович. Тяжесть исчезла. Фантастич. очерк.
1933_Циолковский, Константин Эдуардович. На Луне. [Фантаст. повесть].
1934_Толстой Алекскей Николаевич. Аэлита. Роман.
1934_Толстой А.Н. Союз пяти.
1934_Циолковский, Константин Эдуардович. На Луне. [Фантаст. повесть]. Изд. 2-е.
1934_Циолковский, Константин Эдуардович. Тяжесть исчезла. Фантастич. очерк.
1934_Циолковский, Константин Эдуардович. Грезы о земле и небе. [Фантастич. повесть и очерк]. Изд. 2-е.
1935_Беляев Александр Романович. Прыжок в ничто. Роман.
1935_Павлов А. Космический рейс
1935_Циолковский, Константин Эдуардович. Грезы о земле и небе. [Фантастич. повесть и очерк].
1935_Циолковский, Константин Эдуардович. На Луне.
1936_Беляев Александр Романович. Звезда КЭЦ. Роман.
1936_Беляев Александр Романович. Прыжок в ничто. Роман.
 
argo-unfДата: Субота, 14.07.2012, 22:40 | Повідомлення # 9
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Quote (slavar64)
Але для докладної біобібліографії Владка треба зафіксувати всі рецензії та посилання на його творчість. Як позитивні, так і негативні. Як об"єктивні, так і суб"єктивні. Як про його великий вклад до УНФ, так і про його свідчення проти "собратів по перу" ( у тим ліку - й сусідів по харківському "Будинку письменників "Слово" ) на початку 1930х рр.

Звісно що треба. Владко був співцем Країни Рад і вірив у її комуністичне майбутнє. Ну і що? Затаврувати його тепер "клятим комунякою" й на смітник? Як на мене, треба поважати позицію кожної людини, якщо вона тверда й послідовна.
Щодо Брітікова, то багато в чому з ним можна би й погодитися, але... дуже вже просто спогорда препарувати твори, дивлячись на них з висоти майбутнього. Це неправильно й тенденційно. До того ж - дивна річ! - критиці в радянські часи найчастіше чомусь піддавалися саме українські автори. А того-таки хваленого Бєляєва до 50-х років у Союзі було забуто, і якби не Б.Ляпунов, хтозна, чи й згадали б, хоча це чудовий автор. Отакі вони, гримаси критики smile .
 
argo-unfДата: Субота, 14.07.2012, 22:47 | Повідомлення # 10
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Quote (argo-unf)
А російською мовою виходило немало книг на космічну тематику:

Багато їх є у Хлиніна. Але більшість до Бєляєвського "Стрибок у ніщо" иа Владкових "Аргонавтів" явно не дотягують.
 
slavar64Дата: Неділя, 15.07.2012, 00:28 | Повідомлення # 11
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Одно з джерел рецензій на УНФ та УНФ на іншу НФ ( А. Бритиков
РУССКИЙ СОВЕТСКИЙ НАУЧНО-ФАНТАСТИЧЕСКИЙ РОМАН. 1970 )

http://lib.rus.ec/b/71949/read
Додано (14.07.2012, 23:46)
---------------------------------------------
В. Владко - АМЕРИКАНСЬКА НАУКОВА ФАНТАСТИКА І «МАРСІАНСЬКА ХРОНІКА» РЕЯ БРЕДБЕРІ.
http://lib.rus.ec/b/377040/read#t26

Додано (15.07.2012, 00:28)
---------------------------------------------
В. ВЛАДКО:
"С самого начала моей литературной деятельности я пришел к твердому выводу, что для советской научной фантастики главное — быть на строго научной почве. Допущения, домыслы могут быть и очень фантастичными, но основа их должна оставаться вполне научной, ибо иначе книга будет только развлекательной. Так я и писал, отдавая наибольшее внимание научной основе, и, конечно, связанным с нею сюжетным приключениям.
В свое время это, вероятно, было правильным.
Но постепенно я пришел к выводу о том, что этого мало. Советская научная фантастика должна быть, как и все остальные жанры, литературой человековедения, и поэтому обязана уделять главное внимание психологической разработке персонажей, ее героев, другими словами, — приобретать качества нормальной большой литературы, разве только занимаясь научными проблемами в фантастическом разрезе.
Именно так я стремился и стремлюсь писать в последнее время."
Б. Ляпунов - В мире мечты.
http://lib.rus.ec/b/289033/read
 
slavar64Дата: Середа, 19.09.2012, 23:08 | Повідомлення # 12
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Мирослав Капій.

Вийшла у світ повість “Країна блакитних орхідей” у 1932р. у львівському видавництві “Новий час”. Отже, працював автор над нею десь у 1929–1930 роках. Що то за часи були? Післяверсальська Європа, здавалося, утвердилась надовго. У ній знайшли своє державне існування майже всі народи. За невеликим винятком. Приміром, не існувало держави Україна…

… І от саме тоді провінційний, мало ким знаний учитель пише фантастичну повість. Вона дуже відрізнялася від творів Жуля Верна чи Герберта Велса. Тих цікавили фантазії на тему майбутнього науки, техніки. М.Капія боліло інше: майбутнє його Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на існування.

Якою ж постає візія України початку XXI століття в повісті “Країна блакитних орхідей”?

Насамперед, всупереч поширеним тоді теоріям про зникнення в майбутньому націй (а це твердили і комуністи, і космополіти), автор був твердо переконаний, що українська, як і інші нації, існуватиме “всупереч всім теоріям, голошеним фанатиками перед віками, і намаганням…, які коштували море людської крові та сліз…”. Не сумнівався письменник і в зовсім на той час фантастичній речі: що в ХХІ столітті існуватиме незалежна, самостійна, соборна Україна. І не якась екзотична, варенично-шароварницька, а держава з високорозвиненою наукою і технікою, держава космічна. Україна в повісті М.Капія постає як спадкоємниця історії, її гербом є Тризуб Володимира, вона шанує імена І.Мазепи, Д.Многогрішного, С.Петлюри та інших видатних діячів минулого. Це демократична держава, на чолі якої стоїть гетьман, але яка має й парлямент – Верховну Раду (до речі, цей останній термін з’явився в політичному житті совєтської України аж у 1936 році!). Отже, це держава президентсько-парляментського типу. Має вона тверду валюту – гривню. В Україні ХХІ століття – самостійна Церква, яку очолює Патріярх. Україна користується повагою серед інших держав, у Києві – десятки іноземних посольств. Серед них побіжно автор згадує й посольство Південної Африки – держави, яка виникла лише в 1993 році, а в час написання повісти була колонією, про самостійність якої ніхто й не думав ставити питання.

Вражають науково-технічні здогадки М. Капія. Як про звичну річ пише про телебачення. У кінці 20-х років і слова такого майже ніхто не чув, воно було відоме лише вузькому колу фахівців. Першу в світі телепередачу здійснено в Англії в 1925 р. А в СССР це сталося щойно в 1931 р. Можемо лише дивуватись, звідки про ідею телебачення – і сам термін “телевізор” – дізнався автор, вчитель-філолог, який жив і працював у місцевостях, де й звичайний детекторний радіоприймач зі слухавками був дивом. В усякому разі це свідчення широти інтересів справжнього педагога — творця, а не ремісника.

Або така деталь. Письменник говорить про автомобілі марки “Чумак”, які випускаються на автозаводі у м. Кременчуці. Справді, в цьому місті побудовано автозавод – через 25 років після появи “Країни блакитних орхідей”… У повісті наша країна постає космічною державою, що співпрацює зі США, Англією, Німеччиною, бере участь у програмі польотів до інших планет у глибини Космосу.

Таких прикладів можна б наводити більше.

Коли роздумуєш над цим незвичним феноменом, запитуєш: що дало можливість скромному вчителеві піднятися до такої висоти провісництва, аналогів якому не знаходимо в нашій літературі?
Відповідь є у тексті повісті М.Капія. Ось ті слова: “…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, – а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…”.

Ця безсмертна іскра любові до України палала в серці Мирослава Капія. Вона надихнула його вірою в добре майбутнє Батьківщини. Запалюймо її у собі і в серцях молоді ми – вчителі вільної України, провіщеної нашим предтечею, нашим старшим колегою. Будьмо гідними таких попередників!
 
slavar64Дата: Середа, 19.09.2012, 23:09 | Повідомлення # 13
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Повість “Країна блакитних орхідей” перевидано в Косові у 2001 році невеликим накладом та в Івано - Франківську 2006 р., та Стрий: ТзОВ "УКРПОЛ", 2006, 160 с. - але все ж таким способом врятована від повного забуття. Ця повість – перший в українській літературі опис космічного польоту, – так вважає американський вчений Волтер Смирнів у “Jour­nal of Ukrain­ian Stud­ies” (2002, № 1–2). 
http://kosivlibrary.if.ua/2010/12/11/138/

Цікаво, чи пан Микола може підказати шлях до тексту цієї книжки?
 
slavar64Дата: Середа, 19.09.2012, 23:22 | Повідомлення # 14
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Вельмишановний професор Максим Тарнавський з Канади теж допомогає нашій нелегкій справі ( з великою подякою йому та його матері - бібліографу діаспорної україністики Марті Тарнавській за надані тексти ):
http://mail.yandex.ru/page....page=23
 
slavar64Дата: Понеділок, 24.09.2012, 23:19 | Повідомлення # 15
Командор
Група: Адміністратори
Повідомлень: 210
Репутація: 1
Статус: Offline
Олег Гуцуляк люб"язно сканував нам текст "У країні блакитних орхідей" М. Капія:
http://www.ex.ua/view/17026692 ( програма Foxit Reader для читання pdf-файлів )
 
Форум » Україномовний форум фантастики » Книгоопис / Бібліографія » Рецензії на фантастичні твори
  • Сторінка 1 з 3
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Пошук:

Аргонавти Всесвіту © 2024