Сьогодні українська науково-фантастична література ще недостатньо охоплює найважливіші аспекти суспільного буття, особливо в його футурологічній проекції. Заповнити одну з таких прогалин і може, як нам видається, книжка Олекси Палійчука "На дорогах Всесвіту”. 

Книжку складають як нові оповідання автора, так і твори, опубліковані раніше в періодиці та колективних збірниках. Усі вони недвозначно передають громадянську позицію автора, що грунтується на принципах людяності, патріотизму й демократії. 
   Так, оповідання "Велика гатерія”, "З'ява”, "Мій Жук”, "Образ”, "Люб'язне запрошення”, "Страх заплющити очі” висвітлюють питання людської честі, товариського обов'язку і любові до Батьківщини в складних умовах космосу. У творах "Сумлінний рахівник”, "Оптимальний варіант” ідеться про конфлікт комп'ютера з людиною, про необхідність постійного контролю над будь-якою "розумною” машиною і - як логічний висновок - про незаперечну перевагу людини; в оповіданнях "Уренги”, "Несимпатична планета” показано розмаїті форми життя у Всесвіті. 
   Особливої уваги в збірнику заслуговує повість "На поклик привида”. Суворе застереження проти ядерної війни - це найперша з нагальних тем для всього людства. І, варто сказати, автор не пошкодував зусиль для її науково-вірогідного висвітлення: простудіював низку посібників з радіобіології, численні прогнози вчених зі світовим ім'ям. Ця поінформованість, а також аналітичний склад мислення дозволяють авторові грунтовно обмірковувати важливі і, безперечно, цікаві для читача питання: яким на вигляд може вижити людство після атомних ударів та які соціально-етичні проблеми постануть перед ним на новій стадії існування. Між іншим, здається, ще ніхто в нашій літературі так глибоко не зазирав у вікову далину після гіпотетичної ядерної катастрофи, і з цього погляду спроба Олекси Палійчука може стати навіть прецедентом. 
   Із повісті ми довідуємося не лише про драматичні колізії з реанімацією довоєнної людини як біологічного виду, її культури, мови, а й бачимо дуже виразні аналогії з не менш драматичними проблемами українського суспільства 80-х років. Тим-то Спілка письменників України ще тоді зверталась до видавництва з листом за підписом Дмитра Павличка, в якому рекомендувала видрукувати названу повість. Більшість із тих проблем досі лишаються для України не вирішеними.Гумористичні новели О. Палійчука, що іноді набувають сатиричного звучання, характерні динамічністю та образною дотепністю. В них читач легко пізнає реакцію автора на негативні політико-економічні процеси в країні та за рубежем.
   Для своїх ідейних задумів Олекса Палійчук знаходить цікаві художні рішення, експериментує з монологом. Жива і доступна читачеві його мова, невимушена манера викладу. Загалом, у творах органічно поєднано авторську фантазію і самобутність, що вигідно вирізняє їх з-поміж багатьох відомих нам претензійних штампів.