Джон Роналд Руел Толкін
(John Ronald Reuel Tolkien )
Джон Роналд Руел Толкін (John Ronald Reuel Tolkien ) народився 3 січня 1892 року в місті Блумфонтейн, Оранжева республіка (сьогодні частина ПАР) в сім’ї Артура Руела Толкіна (1857-1896), англійського банківського менеджера, та Мейбл Толкін, дівоче прізвище Саффілд (1870-1904). Пара залишила Англію у 1891 році, у зв’язку з новою посадою Артура, його призначили на посаду голови нової філії британського банку в Блумфонтейні. 17 лютого 1894 року у Джона народився брат Артур Хілері Руел, який був названий на честь батька, в той час як Джона назвали за традицією: в роді Толкінів це ім’я давалось старшому синові старшого сина.
Більшість прадідів Толкіна по батьківській лінії були ремісниками. Родина брала свої витоки з Нижньої Саксонії, але у XVIII столітті переїхала в Англію, де швидко призвичаїлась. Існують думки що прізвище Tolkien походить від німецького слова tollkühn (нерозсудливий). Хоч, власне, німецькі письменники припускають, що це не так і насправді Tolkien пішло від назви села Tolkynen, Північна Прусія (сьогодні Tolkiny, Польща). По матері предки Толкіна були корінними англійцями й походили з Бірмінгему , Великобританія.
У три роки Джон разом з матір’ю і братом поїхав в Англію в гості до численної родини, батько мав приєднатись до них згодом, та життя розпорядилось по-іншому. Він помер в Африці від ревматичної лихоманки, так і не зустрівшись із сім’єю. Толкіни залишилися без годувальника, тож Мейбл з дітьми переїхала жити до своїх батьків в Бірмінгем, де їй матеріально допомагала родина.
Мейбл Толкін самостійно давала дошкільну освіту двом своїм синам. Джон був здібним учнем, найбільше йому подобалось вивчати мови, у чотири роки він уже читав, а незабаром і писав латиною. А уроки ботаніки прищепили хлопчикові любов до рослин, навчили спостерігати за ними й відчувати їх, милуватися ними.
Толкін вступає в King Edward's School, відтак переводиться у St. Philip's School, а згодом виграє стипендію на навчання і повертається назад у King Edward's School.
У 1900 році, попри протести баптистської сім’ї, Мейбл Толкін переходить у католицизм, внаслідок чого родичі припиняють фінансову допомогу. Чотири роки по тому, коли Джонові було 12, вона помирає. Мейбл Толкін було 34 роки, на той час це був середній вік, який могла прожити людина з цукровим діабетом першого типу без інсуліну, який був винайдений лише через двадцять років.
Перед смертю Мейбл доручає опіку над дітьми отцю Франсісу Ксавє Моргану, який мав виховати їх хорошими католиками.
Влітку 1911 року Толкін їде на канікули в Швейцарію і краса Альп настільки вразила його, що саме їх він зображає у подорожі Більбо через Імлисті гори.
В жовтні того ж року Джон поступає в Exeter College, Оксфорд. Спершу він вибрав вивчати курс літератури класицизму, та згодом змінює спеціалізацію на англійську мову та літературу. Закінчивши цей курс, він отримує нагороду як найкращий студент курсу.
У шістнадцять років Толкін зустрів своє перше і єдине кохання - Едіт Мері Бретт, вона була на три роки старшою від нього й жила по сусідству, в пансіонаті, куди Джон з братом щойно переїхали. Гемпфрі Карпентер залишив такі спогади:
"Едіт і Роналд часто відвідували Бірмінгемські кав’ярні, особливо ті, що мали балкони, звернені до вулиці. Вони розважалися, кидаючи цукерки–льодяники в капелюхи джентльменів, що проходили повз них, а коли цукерки у вазочці на столику закінчувалися, пара пересідала за сусідній, де вазочка була повною..."
Їхні стосунки не могли не процвітати, зважаючи на особистості цих людей та їхні долі. Обоє були сиротами і прагнули турботи та любові, які щиро дарували одне одному. Протягом літа 1909 року Едіт і Роланд зрозуміли, що закохані і хочуть бути разом.
Та опікун Джона Роналда, отець Морган, вбачав у Едіт загрозу для подальшого успішного навчання хлопця, тим паче, що дівчина була ще й протестанткою. Тож він заборонив Толкінові зустрічатись з коханою, навіть переписуватися з нею, аж доки тому не виповниться двадцять один рік. Джон змушений був послухати опікуна, адже непокора загрожувала його навчанню й подальшій кар’єрі в університеті.
У вечір, коли Джонові виповнилося двадцять один, він написав Едіт листа з освідченням у коханні і пропозицією руки і серця. Едіт відповіла, що вже заручена з іншим, адже гадала, що Толкін забув її. Та незважаючи на все, вони таки вирішили зустрілися і обоє зрозуміли - не можуть жити одне без одного. Едіт повернула обручку нареченому й оголосила , що виходить заміж за Толкіна. Після офіційних заручин із Джоном у січні 1913 року Едіт заради нього перейшла в католицизм. Через що змушена була шукати інше житло, бо власник будинку, де вона винаймала кімнату, що був ревним протестантом, наказав їй якнайшвидше забиратися з його дому.
У липні 1915 року Джон отримує ступінь бакалавра і йде в армію молодшим лейтенантом у полк ланкашерських стрільців. У 1916 році, після навчання, його призначають батальйонним зв’язківцем.
22 березня 1916 року Джон Толкін і Едіт Бретт вінчаються в католицькому храмі Пречистої Богородиці, в Уорікширі.
4 червня 1916 року Толкін їде в Лондон, а звідти на фронт, у Францію, зв’язківцем. Але службі Джона не судилось бути тривалою, у жовтні того-таки року він захворів окопною лихоманкою. Вона передається через укуси вошей, які були другими, після австро-німецьких солдатів, ворогами англійської армії.
8 листопада 1916 року Толкіна відправляють назад до Англії, визнавши непридатним до участі в подальших активних військових діях за станом здоров’я. Після прибуття в Great Haywood, Стаффордшир, поступово видужуючи, Джон Роналд починає роботу над "Книгою загублених казок”, яка є початком видатного "Сильмарілліона”. Але у 1917-1918 роках хвороба повертається, після тривалої боротьби Толкін таки помаленьку видужує і повертається до гарнізонної служби, його підвищують до лейтенанта. 17 листопада 1917 року Едіт народжує першого сина - Джона Френсіса Руела Толкіна.
Одного разу, коли Толкін з Едіт прогулювались лісом поблизу Халла, Едіт почала співати для Джона, танцюючи поміж квітів. Після смерті дружини Толкін так згадував про цю подію:
"Я ніколи не називав Едіт "Лютіен”, але вона й була джерелом тієї історії, що стала головною в "Сильмарілліоні”. Це сталося в маленькому лісі, на галявині, вкритій квітами, Едіт почала танцювати і співати для мене, вона була прекрасна - вугільно-чорне волосся, чиста шкіра і надзвичайні сяючі очі. Але історія обірвалась, я залишився сам, я не знайшов виправдання перед невблаганним Мандосом”.
У 1918 році Толкіна запрошують працювати над оксфордським словником англійської мови, де він в основному займався вивченням історії й етимології слів німецького походження. 22 жовтня 1920 року Джон Роналд стає батьком удруге, дружина дарує йому сина - Майкла Хілері Руела. В 1920 році він їде викладати в Лідському університеті, деу 1924 році призначається на посаду професора, наймолодшого на той час, а 21 листопада того ж таки року у Толкіна народжується третій син Крістофер Джон Руел. В 1925 він знову повертається в Оксфорд, обраний професором староанглійської мови.
У 1929 році до сім’ї Толкінів знову завітали лелеки і принесли з собою дівчинку - Присцилу Марі Анну Руел.
З 1930 по 1933 Толкін пише "Гоббіта”, а в 1936 році його приймає до друку видавництво "Allen&Unwin”. Книга успішно продається і видавці просять Джона Роналда написати продовження. Толкін запропонував їм "Сильмарілліон”, але вони не погодилися, через що письменник деякий час не співпрацював з цим видавництвом. У 1949 році він закінчив роботу над "Володарем перснів” і у 1952 спробував видати його та "Сильмарілліон” в "Collins”, яке спочатку виказувало зацікавлення до текстів, та згодом відмовилося.
29 липня 1954 року в видавництві "Allen&Unwin” друком виходить перша частина "Володаря перснів”. 11 листопада видається другий том книги "Володар перснів”. А 20 жовтня 1955 року з додатками, але без алфавітного показника друком виходить третя частина відомої трилогії.
1959 рік ознаменувався для Толкіна виходом на пенсію. Після видання трилогії у письменника з’явилось багато шанувальників; на листи і дзвінки з запитаннями Джон Роналд спершу відповідав із великим ентузіазмом, але число фанів зростало в геометричній прогресії і згодом автор уже був не радий такій надмірній увазі публіки, він не хотів ставати ідолом для своїх шанувальників.
І згодом, щоб почуватися більш затишно, Толкін переїхав із сім’єю на південне узбережжя в Борнмут, де в основному жила еліта англійського суспільства. Зважаючи на велику популярність його книг, ті люди легко прийняли письменника у своє коло, але Толкінові було там не дуже затишно, він щиро сумував за друзями-інтелектуалами з Оксфорда. А от Едіт сподобалась роль світської дами, це й було причиною, чому Джон погодився залишитись в Борнмуті.
Друзі, які знали Едіт і Джона протягом довгих років, ніколи не сумнівалися в глибині й щирості їхнього кохання. Це почуття проглядало навіть у найменших дрібницях: у тому, як вони турбувались одне про одного; з якою ніжністю загортали подарунки на день народження для своєї половинки; як без жодних сумнівів Джон посвятив усе своє життя на пенсії Едіт; наскільки вона шанувала й підтримувала його як автора. І цю любов у повній мірі вони віддавали своїм дітям і внукам.
29 листопада 1971 року Едіт Мері Толкін померла в лікарні від холециститу. На надгробку дружини після повного її імені Джон Роналд попросив викарбувати ім’я Лютіен.
Джон Роналд Руел Толкін залишив цей світ 2 вересня 1973 року, він помер від проривної виразки шлунку, ускладненої плевритом. Його поховали поряд з дружиною, під повним ім’ям автора було викарбувано - Берен.
"Сильмарілліон” був виданий лише у 1977 році сином Толкіна Крістофером, а у 1978 році був удостоєний Locus Award як найкращий фентезійний роман.
У статті використано матеріли:
© ГУПАЛО Анна, 2010
|