БЕРДНИК О. Розбиваю громи. Повісті. - К.: Веселка, 1967. - 160 с.

   Василь, Ніна і Гриць чимдуж бігли в’юнкою гірською стежкою. Та чорна хмара невблаганно наздоганяла їх. Оглушливо вдарив грім, і від того гуркоту ніби обвалилося небо. Злива нагло упала на дітей. Вони пірнули під лапату ялину, але й тут патьоки діставали їх. "Що робити, де шукати піонерський табір?” - безпорадно думали вони. Раптом крізь шум і гуркіт долинули слабкі удари дзвону. Діти рушили на цей Поклик. І прийшли до невеличкої дзвіниці, на якій сивоголовий чоловік невпинно бив у дзвони…
   Великі зміни у життя дітей внесла ця зустріч. Про них розповідається в гостросюжетній повісті "Розбиваю громи”.
   Повість "Мати” - це схвильований монолог космонавта перед польотом у зоряні світи.