Аргонавти Всесвіту
сайт україномовної фантастики
[Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 2«12
Форум » Україномовний форум фантастики » Цей фантастичний світ » Наскільки живі (розумні) дерева? ("дріади" і т.д.? чи розмір має значення :)?)
Наскільки живі (розумні) дерева?
argo-unfДата: П'ятниця, 30.10.2009, 00:27 | Повідомлення # 16
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Розум - сташна штука! biggrin
 
DonQuixoteLeopoliensisДата: Понеділок, 02.11.2009, 02:18 | Повідомлення # 17
Курсант
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
А мені згадались квіти-носії добра у Всесвіті у Олеся Бердника.
А на рахунок розумності рослин -- "найрозумнішими" є виткі рослини -- у них найрозвиненіші "нервові судини" (забув, як та штука по-вченому називається).
На власні очі доводилось спостерігати "розумність" монстери. Як ця рослина пристосовується до зміни світла, які геометричні рішенння... Ні одному математикові таке не під силу!
 
argo-unfДата: Понеділок, 02.11.2009, 23:35 | Повідомлення # 18
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 936
Репутація: 7
Статус: Offline
Ви мені нагадали ще "Незвичайну орхідею" Г. Уеллса, але в контекмті "квіти - носії зла" fear , бо тут вона зображена як рослина-вампір. Щоправда, тут мова вже не про розум, а про можливість рослини "осмислено" рухатися...
 
BobuaДата: Четвер, 05.11.2009, 14:46 | Повідомлення # 19
Адмірал
Група: Перевірені
Повідомлень: 244
Репутація: 2
Статус: Offline
Quote (DonQuixoteLeopoliensis)
Як ця рослина пристосовується до зміни світла, які геометричні рішенння... Ні одному математикові таке не під силу!

Ха! Дійсно, Ви мені нагадали, що за своєю гігінтоманією я зовсім знехтував листочками:

Листопад

(уривки з творів)
Знайшов гарний уривок, присвячений листопаду, в Лісовій Казці Фелікса Зальтена:
Quote

Бембі


... І Бембі поволі рушив у лісову гущавину.

З велетенського дуба, що стояв край лугу, опадало листя. Опадало воно й з інших дерев.
Одна дубова гілляка, високо здіймаючись над сусідніми, сягала далеко понад луг. Аж на кінчику виступало два листочки.
— Як усе змінилося! — сказав один листок.
— Так, — підхопив другий. — Багатьох із нас не стало сьогодні вночі... Здається, на нашій гілці лишилися тільки ми з тобою.
— Ніхто не відає, що чекає на нього завтра, — сказав перший. — Пам'ятаєш, як було ще тепло і світило сонечко, раптова буря або злива несла смерть багатьом із нас, ще молодим і дужим. Ніхто не відає, що чекає на нього.
— Тепер сонце світить так рідко, — зітхнув другий листок. — Та не додає те світло сили.
— Чи правда, — спитав перший, — чи правда, що коли нас не стане, на наше місце прийдуть інші листки, а потім ще інші?..
— Певно, що так, — прошепотів другий. — Але не варто про це думати, все одно ми цього не зрозуміємо...
— І тільки дарма сумуватимемо, — додав перший.
Вони трохи помовчали. Потім перший тихо, ніби сам до себе, сказав:
— Але чому ми повинні опасти?
Другий запитав:
— А що з нами буде, коли ми опадемо?
— Ми опинимося внизу...
— А що там, унизу?
— Хтозна, — відповів перший. — Кажуть різне, та напевно ніхто нічого не знає.
Другий спитав:
— А там, унизу, ми будемо що-небудь відчувати, усвідомлювати?
— Хто може це сказати? Жоден з опалих листків не повертався звідти, щоб розповісти, як там...
Знов залягла тиша. Потім перший листок лагідно сказав:
— Не журись так, адже ти весь тремтиш...
— Та ні, — відповів другий. — Я тільки злегка здригаюся. Просто не відчуваєш уже себе так міцно...
— Не говорімо більше про таке, — мовив перший листок.
— Гаразд... Не говорімо... — сказав другий. — Але про що ж нам тоді говорити? — Він трохи помовчав, потім сказав: — Хто з нас раніше полетить униз?
— Це ще не скоро буде, — заспокоїв його перший. — Пригадаймо краще, як гарно, як прекрасно було нам раніше! Пам'ятаєш, як гріло сонце, як наливалися ми соками життя? Пам'ятаєш? А роса рано-вранці!.. А ніжні, чудові ночі...
— Тепер ночі жахливі, — сказав другий листок. — І тягнуться без кінця-краю.
— Нам не годиться нарікати, — лагідно мовив перший листок. — Адже ми пережили багатьох інших.
— Я дуже змінився? — боязко спитав другий листок.
— Анітрішечки! — запевнив перший. — Це я пожовк і зморщився, а ти й тепер такий гарний, як був.
— Та годі тобі,— перебив його другий.
— Ні, справді,— запально повторив перший. — Повір мені! Ти й тепер такий гарний, як першого дня. Щоправда, на тобі з'явились ледь помітні невеличкі жовті смужки, але з ними ти ще кращий.
— Дякую, — зворушено прошепотів другий листок. — Я цьому не вірю... не зовсім вірю... але дякую тобі за те, що ти такий добрий. Ти завжди був до мене добрий... Я аж тепер по-справжньому це зрозумів.
— Мовчи! — сказав перший і замовк сам; сум заважав йому говорити.
Минали години.
Над верховіттям дерев промчав холодний, мокрий вітер.
— Ох... Тепер уже... — мовив другий листок. — І я...
Голос його затих. Він м'яко відірвався від гілки й полинув униз. Надійшла зима.

Світ невпізнанно змінився. ...

Цікаво... як міські дерева ставляться до того, що їх щороку, постійно й вперто обкрадають — відбирають все опале листя... Людина, яка би знала про приватну власність лише з чуток, нмсд, і та би не стерпіла!!! megaphone

Додано (05.11.2009, 14:46)
---------------------------------------------

Quote (argo-unf)
Розум - сташна штука! biggrin

ага... smile кому як не людям знати? dry


Всесвіт повен несподіванок — переважно неприємних / з книги: Девід Герролд — День прокляття (Війна проти Кторру -2)
 
Форум » Україномовний форум фантастики » Цей фантастичний світ » Наскільки живі (розумні) дерева? ("дріади" і т.д.? чи розмір має значення :)?)
Сторінка 2 з 2«12
Пошук:

Аргонавти Всесвіту © 2017